Здійснено експлікацію терміна "стиль". З'ясовано потенціал стильового аналізу у виявленні естетичної цінності твору. Продемонстровано, що художній стиль зберігається у мистецькій практиці модернізму та постмодернізму на рівні манери. Обгрунтовано поняття про змістовні та матеріальні домінанти стилю, введено змістовні поняття стилю "трансцендентність", "символічність", "симулятивність" і "іманентність". Проаналізовано узгодженість формальних стильових ознак з духовним змістом твору та встановлено закономірний зв'язок між домінантами стилю "ступінь умовності", "іманентність", "трансцендентність". Розкрито значення терміна "великий стиль", обгрунтовано доцільність введення нових формальних понять стилю. Запропоновано модель історичної динаміки художнього стилю.

Предметом дисертаційного дослідження є стильова трансформація мистецької практики (від Середньовіччя до постмодернізму). У роботі здійснюється експлікація терміна Дстиль" (акцент зроблено на розумінні художнього стилю як естетичного феномену). З'ясовуєгься потенціал стильового аналізу у виявленні естетичної цінності твору. Демонструється, що художній стиль зберігається у мистецькій практиці модернізму і постмодернізму на рівні манери. Об|рунтовуються поняття про змістовні та матеріальні домінанти стилю,вводяться такі змістовні поняття стилю як Дтрансцендентність", Дсимволічність", Дсимулятивність" та Діманентність". Аналізується узгодженість формальних стильових ознак із духовним змістом твору та встановлюється закономірний зв'язок між домінантами стилю Дступінь умовності", Діманентність", Дтрансцендентність". Уточнюється значення терміна Двеликий стиль", обірунтовується доцільність введення нових формальних понять стилю. Пропонується модель історичної динаміки художнього стилю, у якій розгорнуто концептуальне осмислення мистецької активності Відродження, Нового часу, 20-го ст. й сьогодення як стильових єдностей.