Надано філософську характеристику основних форм гри в інформаційному суспільстві: віртуальності, симуляції, поліонтологічності. Висвітлено ігровий вимір концепції наративу як шляху до самоідентичності. Виокремлено спільні ознаки та функції гри та нарації як складові процесу самоідентифікації: самодостатність, спорідненість з інтерпретацією, існування у межах правил. Запропоновано визначення феномену гри як тотальності, що здатна зберігати свою ідентичність та оновлюватися як цілісне утворення завдяки дії сизигійних механізмів, утверджуючи статус однієї з первинних характеристик людини та соціуму.