З'ясовано кримінально-правову природу позбавлення життя людини зі співчуття до неї та на її прохання. Доведено, що воно виступає ненасильницьким умисним спричиненням смерті. Переглянуто існуючу оцінку цього діяння, зокрема визнано його таким, що не є вбивством і віднесено до числа злочинів невеликої тяжкості. Уточнено поняття вбивства як виключно насильницького позбавлення життя людини. Вдосконалено поняття "життя", "якість життя", проаналізовано соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини. Розглянуто зарубіжне законодавство щодо регламентації припинення життя людини на її прохання. Обгрунтовано доцільність легалізації ейтаназії й ортаназії. Запропоновано теоретичну модель можливого закону України "Про забезпечення права людини на гідну смерть".