Обгрунтовано на теоретичному та емпіричному рівнях психологічне розуміння феномену переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації (на матеріалах голодоморів в Україні). Удосконалено структуру й уточнено функціональні характеристики психотравмуючих чинників голодоморів в Україні першої половини XX ст. Проаналізовано наслідки переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації внаслідок голодоморів. Доведено їх негативний вплив на життєву самореалізацію прийдешніх поколінь.