Визначено теоретичні засади опису уснопоетичного слова в тісному зв'язку форми та змісту як функціональної одиниці художньо-образної фольклорної системи. Розглянуто семіотичні параметри лексичних одиниць та їх лінгвоконцептуальні властивості як знаків української етнокультури. З'ясовано особливості семантичної структури народнопісенних лексем, простежено явища варіантності, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії. Проаналізовано специфіку образної реалізації ключових слів у складі типових епітетних сполук, порівняльних структур, конструкцій з переносним і символічним значенням, фразеологізмів, усталених словесних комплексів у народнопісенному тексті. Описано групи стилістично маркованої лексики (уснорозмовні слова, діалектизми, застарілі одиниці, оказіоналізми, іншомовні запозичення, експресиви), визначено жанрові особливості словникового складу, специфіку народнопісенної норми. Охарактеризовано лексико-семантичні поля, які представляють мовну картину світу в українській народній пісні та відображають міфопоетичне й етнічне мислення народу.