Уточнено поняття та зміст модернізації лісоресурсної сфери, в основу якого покладено орієнтири на інновації, ресурсоощадні технології, власні інвестиції й ефективні системи господарювання. Розкрито місце модернізації в системі еколого-економічної безпеки. Викладено методологічні засади формування рентних лісоресурсних відносин, в ієрархії пріоритетів яких виділяються захист інтересів держави як власника лісових ресурсів, запобігання необгрунтованого привласнення ренти лісокористувачами та посередницькими структурами, ефективне забезпечення її вилучення, розподіл і перерозподіл, створення додаткових джерел доходу бюджету. Визначено основні напрями виходу лісоресурсної сфери із кризової ситуації, основними складовими якої є: прояви ділової активності її працівників, рушійні сили розвитку, орієнтація на потреби внутрішнього ринку, активізація інноваційної діяльності, формування ефективної фінансово-кредитної політики. Сформульовано методологічні підходи до антикризового управління підприємствами лісоресурсної сфери, базовими аспектами яких є превентивні та стабілізуючі важелі - план дій на відновлення платоспроможності підприємств, мотивація на усунення ускладнень у сфері виробництва, контроль за витрачанням грошей.