Проведено ідентифікацію збудників 12-ти патотипів сажки за допомогою генотипів-диференціаторів рослин проса та забезпечено підтримку колекції наявного расового складу в патотиповій чистоті та життєздатності. Проведено моніторинг расоспецифічної стійкості 63-х сортозразків проса на фоні штучного зараження 12-ма патотипами сажки, який показав, що генотипи виявляють різний рівень імунності, а патотипи сажки відрізняються за вірулентністю й агресивністю, кореляція між цими показниками відсутня. Досліджено особливості успадкування расоспецифічної стійкості проса до сажки та встановлено, що стійкість до кожного патотипа сажки контролюється дією та взаємодією специфічних для кожного з них одного або пари генів і успадковується моногенно або дигенно з комплементарним або дуплікатним характером взаємодії генів. Виділено 15 генетичних джерел різних типів групової расоспецифічної стійкості проса до сажки в комплексі з іншими господарсько-цінними ознаками та створено два високопродуктивні з високими технологічними якостями зерна, які є імунними до ураження дев'ятьма патотипами сажки сорти проса Новокиївське 01 та Омріяне, а також проведено оцінювання їх господарської придатності.