Досліджено українську псевдонімію в її широких тематичних і часових вимірах. Охарактеризовано українські псевдоніми різних соціальних груп, засвідчені у друкованих джерелах, архівних матеріалах і зібрані під час експедицій. Обгрунтовано теоретичні засади витлумачення псевдоніма як псевдоантропоніма, визначено семантичні, соціокомунікативні та функціональні ознаки, якими зумовлено режим його використання, встановлено місце псевдоніма серед інших антропонімних одиниць. Вивчено номінаційні процеси в псевдонімії різних соціальних груп, розглянуто структурну організацію псевдонімів, охарактеризовано їх функціонально-інформативний потенціал, проведено семантико-мотиваційний та кількісний аналіз. Виявлено спільне й особливе у даних псевдоніміконах.