Вперше застосовано інтеграційний підхід до вивчення туристичних практик на підставі синтезу теорії практик, соціокультурного та соціально-конструктивістського підходів, що дозволило розглядати туристичні практики як систему узвичаєвих у повсякденності способів колективних чи індивідуальних дій та комунікацій, опосередкованих певним соціокультурним змістом. Введено до наукового обігу та запропоновано визначення понять "туристична репрезентація", "туристична повсякденність", "туристичне спостереження". Розроблено модель туристичної репрезентації, використання якої дозволяє порівнювати особливості конструювання туристичних практик на різних рівнях їх відтворення у часі та просторі. Виявлено, що туристичні практики українців відрізняються меншим постматеріалізмом у порівнянні з європейцями.