Здійснено комплексний аналіз мовних параметрів, які мають конотативний відтінок і представлені в епістолярній спадщині Лесі Українки. Встановлено, що звернення до функціональної своєрідності епістолярного стилю є актуальним у зв'язку з активацією уваги до епістолярних джерел вивчення творчості видатних людей. Розкрито мовні особливості епістолярію загалом і проаналізовано епістолярну спадщину Лесі Українки, зокрема, визначено шляхи поповнення мовних засобів, представлених у листах письменниці. Охарактеризовано різні шари лексики, які є стилістично вагомими й експресивно виразними, описано структурні типи фразем та оказіональних утворень. Обгрунтовано вибір етикетних конструкцій та їхнє стилістичне навантаження, виявлено своєрідні риси епістолярної мовотворчості Лесі Українки.