Вперше у вітчизняній соціології у визначенні поняття релігійності застосовано трьохкомпонентний підхід, в межах якого виокремлено когнітивні, поведінкові та емоційно-мотиваційні компоненти релігійності, що дозволяє розглядати релігійність як індивідуальну характеристику. Проаналізовано структуру сукупності показників релігійності, в якій запропоновано виділяти показники внутрішньої та зовнішньої релігійності. Викладено основні аспекти специфічного підходу вимірювання релігійності, який базується на багаторазовому поетапному застосуванні факторного аналізу. Розроблено методику вимірювання релігійності в кількісних емпіричних соціологічних дослідженнях.