Досліджено співвідношення категорій "розсудок" і "розум" у суто філософському й у філософсько-педагогічному контекстах, що дозволяє розглядати їх як необхідний дослідницький інструмент у сфері соціально-філософського пізнання. Розглянуто виявлення характеристик розсудку та розуму у мисленні, у взаєминах з продуктивною уявою, щодо проблеми істини, у соціальному контексті, у світі повсякденності. Розкрито проблеми сутності педагогічного мислення, природи виховання як такого, роль душевного та духовного у виховному процесі, місця ціннісної свідомості, вербалізму та дидактизму у педагогіці, способів організації педагогічного простору, цілісності освітнього процесу. Розроблено філософсько-педагогічну концепцію співвідношення розсудку та розуму, яка розкриває основи загострення суперечностей освіти на рівні педагогічного мислення та в межах педагогічних практик.