Вперше проаналізовано заповідальні розпорядження (заповідальний відказ, заповідальне покладення, сервітут) з точки зору визначення їх як підстав виникнення зобов'язань. Здійснено класифікацію цих зобов'язань з урахуванням наступних критеріїв: підстав виникнення, мети, кількості суб'єктів на тій чи іншій стороні, характеру розподілу прав або обов'язків між сторонами, співвідношення прав і обов'язків, характеру правового зв'язку між учасниками зобов'язання тощо. Встановлено, що сторонами зобов'язання, яке виникає внаслідок покладення на спадкоємця обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на досягнення суспільно корисної мети, є спадкоємець за заповітом - боржник і всі зацікавлені у виконанні таких дій особи - кредитори. Обгрунтовано доцільність уточнення законодавства України шляхом конктеризації майнових благ, що можуть передаватися безпосередньо або за відповідним речовим правом.