Розглянуто проблему національної самосвідомості емігрантської літератури - головна для першої хвилі й одна із центральних у літературознавчій емігрантології. Показано трансформацію понять "почва" та "беспочвенность" у зарубіжжі та конфлікт поколінь у їх оцінці. Позиція З. Шаховської розглянута як сполучна ланка між ними. Визначено місце З. Шаховської у младоемігрантській літературі, уточнено її розуміння європеїзму, "наднаціонального". Висвітлено загальний погляд письменниці на історію російської літератури. Показано еволюцію З. Шаховської у ставленні до європеїзму та "почвенничества". Доведено, що прототипом героя в оповіданні "Пустыня" є Набоков. Розглянуто роман "Запасний вихід" як факт російської літератури та проаналізовано образ Росії в ліриці З. Шаховської.