Розроблено сучасні концептуальні положення та заходи з окультурювання кислих грунтів, які дозволяють суттєво знизити енергетичні та матеріальні витрати та стабілізувати екологічні та продуктивні функції грунтів. Визначено роль гумусових кислот у саморегуляції кислотно-основного режиму грунтів, яка обумовлена їх здатністю утворювати з алюмінієм стійкі алюмо-гуматні комплекси та притаманними їм протикислотними та протилужними буферними властивостями. Встановлено методологію діагностування агроекологічного стану та режимів функціонування кислих грунтів як основи вибору відповідних управлінських рішень. Висвітлено спосіб оптимізації агроекологічного стану кислих грунтів шляхом створення структурно-функціональної неоднорідності кореневмісного шару з використанням технології локального окультурювання грунтів. Показано значущість просторової неоднорідності кореневмісного шару грунту для стабілізації ефективної родючості та в прогресивному спрямуванні процесів сучасного грунтотворення. Вдосконалено методологію нормування добрив і меліорантів за показниками та графічними моделями буферності. Розкрито роль технології локального окультурювання в покращанні агроекологічних функцій кислих грунтів.