Послідовно та цілісно розглянуто феномен жінки в інтерпретації Римо-католицької церкви за умов цивілізаційних викликів сучасності. Доведено, що в тлумаченні Римо-католицької церкви жінка розглядається як повноцінна та повноправна особистість із особливими біологічними та психологічними відмінностями, які становлять її неповторну самостійну індивідуальність. Обгрунтовано основні шляхи самореалізації жінки за вченням Римо-католицької церкви: шлюбу та сімейних взаємовідносин і дівицтва як духовно-світоглядного удосконалення. Доведено, що в контексті соціального вчення Римо-католицької церкви жінка визначається активним суб'єктом дії та носієм соціальних функцій, на яку в основному покладено процес євангелізації суспільства як членів родини, так і широкого загалу. Проаналізовано процес взаємовпливу феміністичних рефлексій сучасності та католицького віровчення, що передбачає в майбутньому діалогічну площину взаємовідносин. Встановлено безпосередню значимість жінки у біоетичних поглядах католицизму: стрижнева проблема аборту, репродуктивних технологій і сурогатного материнства більшою мірою залежить від жіночого вибору та переконання.