Доведено, що здійснення правосуддя є особливим різновидом соціальної діяльності, що виражається в активних діях суддів і спрямовується на задоволення інтересів осіб, які звертаються до суду, на забезпечення їх прав і свобод. Однією з характерних особливостей правового регулювання праці суддів є поєднання єдності та диференціації. Диференціація виражається у порядку відбору осіб для відправлення правосуддя й у змісті трудової функції суддів, у порядку припинення трудових правовідносин, в регламентуванні їх робочого часу та часу відпочинку, в оплаті праці та в інших формах матеріального заохочення. Основними причинами диференціації правового регулювання праці суддів є особливе суспільне значення трудової функції, що виконується ними; спеціальна трудова правосуб'єктність суддів; підвищені вимоги до професійних знань, моральних якостей та здібностей кандидата на посаду судді тощо.