Обгрунтовано положення щодо того, що маргіналії є природним соціальним продуктом будь-якого суспільства і в кожній країні складають різну частку. Розміри маргінальних прошарків у різні періоди розвитку суспільства здатні коливатися, збільшуватися та зменшуватися, залежно від соціально-економічної політики держави, професіоналізму правоохоронних органів і ступеня зрілості громадянського суспільства. Виявлено, що маргінальне середовище є невичерпним джерелом більшої частини майнових і насильницьких злочинів. Отже, чим глибший ступінь маргіналізації суспільства, тим вищий рівень майнової та насильницької злочинності. Досягти скорочення маргінальних прошарків і зниження злочинності в країні можна лише шляхом використання комплексних заходів, серед яких соціально-економічні та виховно-освітні засоби посідатимуть пріоритетне місце, а держава та громадянське суспільство мають працювати узгоджено. Доведено можливість успіху боротьби з злочинністю та руйнування багатьох криміногенних джерел вже після істотного скорочення прошарку політичних і соціально-економічннх маргіналій.