Досліджено системно-комплексний, інтегровано-синергетичний підходи щодо оптимізації ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки через систему взаємозалежних складових забезпечення сталого розвитку з урахуванням: впливу макроекономічних чинників, глобалізаційних змін і тенденцій, особливостей природно-ресурсного потенціалу регіонів, асиміляційного чинника сільських територій як основи ресурсозбереження та відновлення природних ресурсів, забезпечення ефективності його використання з економічної й екологічної точок зору та впливу на сталий розвиток аграрного сектора. Відображено теоретичні, методологічні та практичні підходи щодо забезпечення оптимального ресурсозабезпечення аграрного сектора з урахуванням особливостей природно-ресурсного потенціалу, біо-соціо-еколого-економічної ефективності його використання, спрямованого на забезпечення сталого розвитку галузі, підвищення конкурентних переваг, соціально-економічний розвиток села та сільських територій, продовольчу безпеку країни й її регіонів. Обгрунтовано стратегію відтворення та збереження ресурсного потенціалу аграрного сектора з урахуванням впливу асиміляційних чинників і збалансованого ресурсозабезпечення у напрямі підвищення продовольчої безпеки країни й її регіонів. Результатом використання стратегічного підходу щодо оптимізації ресурсозабезпечення є соціо-еколого-економічна ефективність використання ресурсного потенціалу, тобто визначення комплексного впливу й активізації ресурсозберігальної діяльності з метою підвищення результативності діяльності підприємств аграрного сектора.