Висвітлено актуальні проблеми оптимізації функції опорно-рухового апарата та покращання результатів лікування хворих на вроджену ламкість кісток (ВЛК). За результатами дослідження 107-ми ортопедичних хворих на ВЛК одержано дані про частоту виникнення й особливості клінічих ознак ВЛК, а також характерні особливості клініко-рентгенологічної картини перебігу хвороби. З використанням рентген-денситометрії досліджено структурно-функціональний стан кісткової тканини у хворих на ВЛК, що характеризується розвитком помірно вираженого та значного остеопорозу. За результатами клініко-морфологічного дослідження кісткової тканини біоптатів довгих кісток хворих на різні типи ВЛК виявило значну неоднорідність будови уражених кісток, що реєструється на різних структурних рівнях: органному, тканинному, клітинному. Зазначено, що найбільш глибокі зміни, що обумовлюють зниження механічної міцності за звичайних навантажень на кістку, виявлено у діафізарних відділах кісток. Доведено доцільність застосування бісфосфонатів, як препаратів патогенетичної консервативної терапії, з метою підвищення щільності кісткової тканини та запобігання великій кількості переломів у хворих на ВЛК. Показано можливості використання метода блокувального інтрамедулярного остеосинтезу у випадках переломів і деформації довгих кісток кінцівок у хворих на ВЛК.