Визначено культурно-антропологічні смисли історичної компаративістики на її теоретичному та практичному рівнях. Проаналізовано історію її становлення та розвитку як історичної атропології. Простежено й обгрунтовано можливість саморепрезентації історичної компаративістики як онтоантропології й антропологічної епістемології, що дозволяє поглибити уявлення про культурні практики засвоєння "Чужого" й "Іншого" в інтеркультурних комунікаціях. Розкрито культуротворчий, людинотворчий та соціально-перетворювальний потенціал горизонтальних і вертикальних історичних порівнянь, які виступають орієнтирами у структурно ускладненому просторі культурної глобалізації. Встановлено, що горизонтальні історичні порівняння поглиблюють розуміння мультикультурних контекстів, а вертикальні - саморозуміння нації та перспектив її розвитку, пробуджуючи її історичну пам'ять. Антропологічно орієнтована історична компаративістика виступає одним з теоретичних обгрунтувань альтернативної історії. Виявлено терапевтичний та виховний потенціал історичного порівняння. На широкому емпіричному матеріалі проаналізовано культурний смисл української традиції національно-патріотичного виховання, експлікація якого здійснюється через історичні порівняння в онтоантропологічній площині.