Вивчено епідемічний процес кашлюку в Україні за сучасних умов з позицій соціально-екологічної концепції та удосконалено епідеміологічний нагляд. Встановлено високу ефективність багаторічної планової вакцинопрофілактики кашлюку, що сприяла стабілізації захворюваності на низькому рівні, подовженню періодів циклічних коливань, скороченню різниці між рівнем ураженості міського та сільського населення, змінам вікового розподілу захворюваності. Визначено особливості серотипового пейзажу збудника, клінічного перебігу хвороби, імуноструктури населення та їх вплив на епідемічний процес. Розроблено пріоритетні шляхи удосконалення системи епідеміологічного нагляду, продемонстровано доцільність застосування сучасних лабораторних методів діагностики (полімеразна ланцюгова реакція та імуноферментний аналіз) та визначено критерії їх раціонального призначення, запропоновано розрахунок індексу клінічної тяжкості хвороби, математичну формулу прогнозування тенденції захворюваності на основі циркулюючих серотипів збудника тощо.