Вперше у мистецтвознавстві досліджено ритм ("хореоритму") як самостійного просторово-часового феномену. Простежено динаміку змін уявлень про місце та роль ритму у танці від первісної доби до початку XXI ст. Виявлено роль ритму в процесі еволюції танцю від складової синкретичного дійства до самостійного виду мистецтва. Доведено, що еволюція уявлень про танцювальний ритм є своєрідною моделлю зміни парадигм бачення світу, особливо на перших етапах розвитку людства. Охарактеризовано підходи до втілення хореоритму у творах балетмейстерів XX - початку XXI ст., доведено, що в цей період визначальними в аспекті осмислення ритмічного простору танцювальних творів є індивідуальні системи реформаторів. Розглянуто перспективні напрямки подальших досліджень у сфері хореоритму.