Обгрунтовано основні положення методології сучасного правознавства як самостійного напряму юридичної науки, визначального фактора розвитку її предмета та методу. Досліджено історичні етапи й особливості процесу формування юридичної науки. Встановлено, що методологічною базою дослідження є плюралістична методологія, яка поєднує рівні за змістом, сутністю та походженням методи. Визначено поняття "методологія правознавства" як вчення про структуру, логічну організацію, принципи, методи, засоби та форми діяльності дослідника в процесі пізнання ним досліджуваних державно-правових явищ. Надано структурно-функціональну характеристику цього поняття, розглянуто основні складові елементи його змісту. Увагу приділено сфері наукознавчого (дослідницького) підходу, що передбачає аналіз теоретико-пізнавальної ситуації, яка виникає у правознавстві. Це зумовлено, з одного боку, трансформацією самого підходу, а з іншого - зміною системи пізнавальних засобів і гносеологічних принципів самого правознавства, адже під впливом саме цих процесів відбувається синтез "сучасного правознавства". Обгрунтовано доцільність введення у структуру методології сучасного правознавства поняття "вітакультурна методологія", що відображає діалектику глобального та плюрального/лістичного в правовому розвитку.