Розглянуто особливості локальних нормативно-правових актів у правовій системі України. Запропоновано тлумачення локального нормативно-правового акта як особливого нормативно-правового акта, який є локалізованим за територіальним та/або суб’єктним принципом, містить норми права та регулює відносини, що виникають у процесі місцевого самоврядування, управління організацією та реалізації відомчих функцій. Розкрито предметну, суб’єктну та процедурну наповненість локальної нормотворчості, продемонстровано її принципи та функції. Доведено, що локальний нормативно-правовий акт є джерелом українського права. Продемонстровано специфіку реалізації та застосування локальних нормативно-правових актів залежно від їх типу. Охарактеризовано типи локальності. Організаційну локальність розглянуто як особливість правового регулювання на рівні організацій і підприємств та пов’язану із встановленням внутрішніх правил та норм, що є обов’язковими для їх працівників. Зазначено, що територіальна локальність визначається правом місцевих громад приймати правові норми, що діють за просторовим принципом та регулюють відносини, що мають місце в межах територіальної одиниці. Відомчу локальність запропоновано розуміти як специфічний тип локальності, який пов’язаний з актами відомчого характеру, які мають чітку суб’єктну спрямованість, тобто є обов’язковими виключно для співробітників того чи іншого державного органу чи системи органів.