Комплексно досліджено феномен соціальної самотності. Проаналізовано причини його виникнення, розкрито взаємозв'язок з основними факторами суспільного розвитку, розглянуто генезис явища в соціальній філософії. Обгрунтовано положення, які нейтралізують наслідки його розповсюдження. Доведено актуальність вказаної проблематики для формування позитивної атмосфери співпраці між громадянами та державною системою в Україні. Запропоновано новий підхід до розуміння взаємодії в соціальному процесі громадянина та офіційної структури. Зазначено, що деформація політичних інститутів, викликана підміною декларованих принципів, детермінує наростання соціального відчуження. За результатами дослідження взаємодії політичного чинника з релігійними і моральними положеннями обгрунтовано тезу про необхідність побудови державної та суспільної моделі, яка містить збалансовану схему прав і обов'язків громадянина та соціуму. Розроблено нову схему підходів до розуміння проблеми соціальної самотності, яка включає спадкоємність з концепціями європейської філософії, що розглядають вказане явище. Збільшено коло необхідних понять, що дозволяє розширити тлумачення взаємозумовленості почуття роз'єднаності з соціальним світом і громадської незатребуваності громадянських якостей. Проведено коригування вживання категорій під час розгляду проблеми соціальної самотності.