Вивчено особливості та закономірності стійкості еритроцитів ссавців до зміни температурних та осмотичних параметрів середовища, а також визначено умови, які забезпечують максимальну стійкість клітин до температурно-осмотичного впливу шляхом модифікації вихідного стану під дією фізико-хімічних факторів середовища (температура, осмоляльність, кріопротектори) і за умов додавання до клітинної суспензії амфіфільних сполук різної природи. За допомогою кореляційного аналізу встановлено, що показники гіпотонічного лізису еритроцитів ссавців (людина, бик, кролик, щур, кінь і собака) корелюють з геометричними характеристиками клітин, гіпертонічного шоку - зі швидкістю водного транспорту, вмістом внутрішньоклітинної води, гідрофобністю гемоглобіну, а показники гіпертонічного кріогемолізу - з ліпідним складом еритроцитарної мембрани. Виявлено закономірності гіпертонічного кріогемолізу еритроцитів савців. Встановлено, що підвищення стійкості еритроцитів ссавців до температурно-осмотичного шоку за умов використання амфіфільних сполук обумовлено зміною стану ліпідного бішару клітинної мембрани. Показано, що вихідний стан еритроцитів ссавців, який сформований за комбінованої дії температури, осмоляльності та кріопротекторів, визначає стійкість клітин до подальшого температурно-осмотичного шоку. Виявлено, що проникні та непроникні кріопротектори сприяють підвищенню стійкості еритроцитів різних видів ссавців до дії гіпертонічного шоку. Показано ефективність поєднаного використання гліцерину і NaCl (у помірно гіпертонічних концентраціях) під час гіпертонічного шоку еритроцитів людини.