Здійснено комплексне дослідження структур повсякденності та їх функціонування у період революції та громадянської війни. Надано детальну характеристику становища різних верств населення України та результатів впливу на них процесів системної трансформації з їх основними складовими - структурною, культурною та поведінковою кризами. Виявлено труднощі, з якими зіштовхнулися пересічні мешканці промислово розвинутих регіонів на шляху реалізації своїх повсякденних потреб. Простежено трансформацію піраміди потреб за умов катастрофічного падіння рівня життя. Показано, як упродовж 1917 - 1920 pp. змінювалася повсякденна поведінка основних категорій населення залежно від конкретних політично-економічних обставин. Розглянуто види та засоби практичного освоєння мешканцями українських міст і сіл життєвого простору із застосуванням різних технологій виживання, особливості дії за умов багаторічної суспільної кризи соціальної інерції, яка сприяла збереженню звичних форм громадських взаємостосунків. Проаналізовано здатність суспільства до самостійної організації інституцій, необхідних для забезпечення його функціонування за відсутності політичної влади. Акцентовано увагу на явищі соціальної автономії, яка забезпечила дистанціювання деяких структур повсякденності від державних органів управління та їх консервацію в періоди безвладдя. Проаналізовано форми та методи заміщення громадською самодіяльністю державного впливу в процесі здійснення важливих організаційних функцій. Подальшого вивчення набули комплексне бачення державотворчої діяльності за часів революції та громадянської війни, концепція формування громадянського суспільства з урахуванням ролі та місця у цьому процесі міських мешканців України.