Вперше комплексно проаналізовано дискурсивні моделі Іншого, реалізовані в художньому світі романів-дистопій "Історія Служниці" (1985), "Орикс і Крейк" (2003) та "Рік Потопу" (2009) канадської письменниці М. Етвуд. Показано, що письменниця починаючи з 1980-х рр. осмислює співзвучні сьогоденню проблеми тоталітаризму, авторитарної свідомості, теократичного фундаменталізму, влади, свободи, колонізації, екології, апокаліптичної катастрофічності, відповідальності за наслідки наукових експериментів, проблеми жінки в патріархальному суспільстві тощо. Виявлено домінування у сучасному гуманітарному дискурсі проблеми ідентичності, для якої ключовою є категорія Іншого.