Досліджено особливості фактурної організації музичного мовлення в сольних імпровізаційних творах джазових піаністів. Вперше у вітчизняному музикознавстві це питання розглядається із залученням широкого спектру основних положень академічної теорії музичної фактури. Сформульовано визначення фортепіанної фактури, яке в процесі дослідження адаптовано щодо джазової піаністичної специфіки. Встановлено, що в професійній фортепіанній джазовій імпровізаторській творчості, як і в композиторському мистецтві європейської традиції, фактура є найважливішим координатором організації компонентів музично-виразного комплексу й онтологічною парадигмою розгортання музичного висловлювання. Вивчення специфіки імпровізаційного процесу дозволило обгрунтувати функціонування у фортепіанному джазі художньої інтерпретації особливого композиторсько-виконавського типу, де фактура виступає як об'єктом, так і засобом інтерпретації. У джазовому піанізмі виявлено багатопланову поліморфність як типових та індивідуальних, так і адаптованих запозичених видів фактурної організації. На основі компаративного аналізу персональних стилів видатних американських джазових піаністів доведено, що спектр застосування різноманітних принципів фактуроутворення у фортепіанному джазі свідчить про дуже широкий діапазон свого функціонування: від прозорої мінімалістичності - до багатовимірної віртуозності.