Проаналізовано соціально-модернізаційний потенціал традиціоналістської філософії та доведено актуальність застосування практичних висновків з її концептуальних засад до трансформації українського суспільства. Розглянуто концептуальні засади філософії традиціоналізму. Показано, що традиціоналізм має свою філософсько-історичну парадигму, в межах якої піддається сумніву ідея прогресу та лінійного часу загалом. Обгрунтовано, що вже нинішнє суспільство як постсучасне з огляду на основні тренди його розвитку постає як неотрадиційне тією мірою, якою відбувається реабілітація і реконструкція традиційних соціальних інститутів та цінностей. Виявлено, що хоча однією з найбільш серйозних актуальних проблем сучасності є проблема новітнього соціального протистояння, властивого постсучасному суспільству, суспільствознавчі науки сьогодення не можуть його вирішити, багато в чому з ідеологічних, а не наукових причин. Традиціоналізм з його ідеєю солідарного, органічного та ієрархічного суспільства здатен запропонувати свій погляд на вирішення проблеми новітнього соціального протистояння. Показано, що концептуальні ідеї традиціоналізму, солідаризму та "органічної демократії" мають історичне коріння в українському грунті та відповідають актуальним потребам трансформації сучасного українського суспільства.