Здійснено комплексний аналіз онімів українських замовлянь. Конкретизовано й уточнено важливі положення теорії власного імені в міфопоетичному дискурсі. Класифіковано пропріативи з урахуванням функції в комунікативно-прагматичному акті та місця в міфологічній моделі світу персонажа, явища, предмета, на позначення якого вжито онім. Виокремлено синтетичні й аналітичні номінації, з'ясовано їх специфіку як носіїв міфологічно значущої інформації. Історико-етимологічний аналіз імен із затемненою внутрішньою формою засвідчив спорідненість української мовно-культурної традиції з віруваннями інших народів на рівні базових принципів міфологічного назовництва. Установлено, що оніми є маркерами світоглядної та жанрової динаміки, репрезентованої в кожній частині замовного тексту неоднаково. Епітети, уживані з іменами, виконують оберегову, лікувальну, знищувальну, текстотвірну функції. Предикативна характеристика образів, позначуваних за допомогою онімів, залежить від функції персонажа в замовлянні. Протиставлення на основі критерію "динамічність - статичність" дії засвідчило, що помічникам властива динамічність, а супротивникам - статичність. Функційно значущими є числовий та звуковий коди, реалізовані внаслідок особливого розуміння міфологічною свідомістю числа, а також зв'язку значення та звучання слова.