Дисертація присвячена дослідженню поетичного слова в поезії В. Голобородька в контексті творчості поетів Донбасу. Проаналізовано художньо-семантичну реалізацію домінантних мовних образів фізичного простору (земля), горизонтального простору (поле, річка, дорога, хата, криниця, село, місто), простору неба (сонце, хмари, зірки, дощ, райдуга) та простору природи (ліс, дерева, яблука, груші, квіти) в художній картині світу письменника, визначено їх смислову філігранність та місце в мовному просторі України з огляду на регіональний контекст. Досліджено мовно-ментальну площину поетичного слова В. Голобородька, що реалізується завдяки контекстуальній взаємодії всіх вищезазначених просторів, репрезентованих мовними елементами у тісній взаємодії з художньо-стилістичними засобами. Визначено, що мовна картина світу поета формується завдяки словесним елементам, які є результатом індивідуально-авторських уявлень та асоціативних компонентів, - тропам (метафорам, епітетам і порівнянням), а літературна спадщина митців Донбасу виступає тлом, що характеризує національні мотиви творчості митця. Зазначено, що поетичне слово В. Голобородька є результатом емоційно-чуттєвої комунікації дійсності та свідомості, на якій базується своєрідність мовного простору Донбасу. Специфічною характеристикою індивідуального стилю поета є неримована викладка тексту (верлібр), емоційна лаконічність, наявність індивідуально-авторських художніх засобів і філософського сенсу - домінант, на яких грунтується мовна картина світу письменника.