Висвітлено результати дослідження політики радянської держави щодо юдейської конфесії в Україні протягом 1920-х рр., основні її етапи та напрями. Обгрунтовано, що нормативно-правова база була антирелігійною, не мала спеціального антиюдейського характеру. Офіційне законодавство мало ідеологічний характер, а діяльність партійно-державних органів визначалася секретними розпорядженнями вищих партійних структур. Доведено специфічну роль єврейських секцій при комітетах КП(б)У в організації та проведенні антиюдейської політики. Проаналізовано основні напрями економічного тиску держави на юдейські общини: вилучення культових предметів, приміщень синагог, молитовень, хедерів, єшив, Талмуд-Тор тощо. Показано, що це стало однією з важливих обставин руйнування єврейської ідентичності. Доведено антиюдейську спрямованість обмеження вживання івриту. Проаналізовано процес ліквідації духовної освіти та спробу організації розколу серед віруючих євреїв. Визначено форми та методи антиюдейської агітації та пропаганди, особливості їх проведення. Вивчено зміст агітаційно-пропагандистських матеріалів.