Досліджено соціальну роль громади як важливого чинника суспільної трансформації. Проаналізовано теоретичні та методологічні засади дослідження громади як комплексного та багатовимірного феномену та системи людських взаємодій з точки зору її філософського змісту. З'ясовано сутність громади як особливої форми соціальної самоорганізації, базового інституту українського суспільства, що забезпечує свою самодостатність і цілісність у процесі історичної еволюції. Доведено, що особливість українського підходу до розуміння громади, порівняно із західною та російською філософською думкою, полягає в особливому статусі громади як світоглядної категорії. Якщо у філософії Заходу зустрічаємо аналіз суспільства та спільноти як чогось самостійного, то в українській філософії - як елементів цілого, особливого роду буття людей, єдністю форми та змісту їх життя. Проаналізовано організаційне та раціонально-впорядковуюче значення громади в нагромадженні соціального капіталу та створенні сприятливого середовища для ефективних суспільних трансформацій на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активізації громадян.