Досліджено паратекстуальні елементи роману "Т", суб'єктно-наративну та мовну організації оповіді, хронотоп, автореферентні та автоінтертекстуальні зв'язки. З'ясовано, що роман "Т" є показовим зразком метатексту в творчості письменника. Розкрито такі сюжетні лінії роману: авторська гра з наративними інстанціями, активізація ролі читача як співтворця художнього простору, демонстрація прийомів та принципів написання оповіді, рефлексія над природою слова, акцентування уваги на ідеї незавершеності "тут і зараз" створюваного тексту, варіативність сценаріїв розвитку сюжету, змішення реальності та вимислу, проблематизація композиційних рамок та ін. Проаналізовано різнотипні метатекстуальні практики прозового доробку В. Пєлєвіна, виявлено константні характеристики художнього проєкту письменника, специфіку міжтекстових зв'язків, особливості реалізації авторської гносеології та філософії мови. Визначено природу та роль когнітивної метафори в пєлєвінській концептосфері та аксіології, яку названо одним із інструментів метатекстуальності і використано письменником як засіб художньої взаємодії з трансцендентним. Вивчено особливості функціонування в творчості В. Пєлєвіна категорій простору та часу. Аргументовано тезу про метатекстуальну тематизацію й типологізацію гіпертекстової єдності творчості В.Пєлєвіна, авторської концептосфери й аксіології. На основі вивчення наскрізних когнітивних метафор гіпертекстову константність художнього проєкту В. Пєлєвіна представлено як естетикогносеологічний художньо-аналітичний експеримент.