Проведено комплексне релігієзнавче дослідження світоглядного та методологічного взаємовпливу філософії класичного екзистенціалізму та християнської теології. Проаналізовано модуси кореляції між ними та процес імплантації екзистенціалістських постулатів в теологічне мислення. Процес екзистенціалізації християнства простежено на прикладі модернізації католицизму К. Ранером та Ж. Марітеном, православ'я - М. Бердяєвим, протестантизму - Д. Бонхьффером, Дж. Маккуоррі та П. Тілліхом. Ідеї С. К'єркегора розглянуто у якості передумови виникнення класичного екзистенціалізму та екзистенціальної теології, а його концепція "нового християнства" та "екзистенціальна етика" у якості дієвих та евристичних засобів модернізації християнства у наш час. Екзистенціальну теологію поділено на два напрямки: екзистенціальний, представлений іменами С. К'єркегора, Г. Марселя, Ж. Марітена і М. Бердяева та екзистенційний, уособлений іменами М. Гайдеггера, Р. Бультмана, Дж. Маккуоррі, П. Тілліха. Виокремлено два етапи розвитку екзистенціальної теології: "класичний" (екзистенціалістський), і "посткласичний" (постекзистенціалістський), у якому екзистенціальну теологію розглянуто як феномен постекзистенціалістського часу. У цій констеляції вона представлена іменами Г. Слейта та М. Вестфаля. Доробок цих мислителей з Нового Світу проаналізовано в проекції виявлення сутності і сенсу розроблених і використовуваних ними концептуальних засад екзистенціальної есхатології, екзистенціальної феноменології релігії, екзистенціально-герменевтичного аналізу, екзистенціальної еклезіології та екуменізму.