Визначено особливості вербалізації комічного у текстах романів Л. Піранделло. Проаналізовано наукові робіти з історії естетичної, психологічної та філософської думки, мовознавчих студій, у яких розглянуто означену проблему. Зроблено критичний огляд міркувань письменника про комічне і виявлено, що висновки Л. Піранделло про гумор, висловлені у його теоретичній праці "L'umorismo", слід розглядати лише як проміжний етап творчої еволюції автора. Cистематизовано мовні засоби об'єктивації комічного у ранній великій прозі письменника (фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні та стилістичні), а також окреслено особливості їх застосування для вираження авторської іронії, сарказму, сатири та гумору. Встановлено, що в концептосфері творів Л. Піранделло комічне виявляється у п'яти базових концептах: ТРАДИЦІЇ, РЕЛІГІЯ, БЮРОКРАТІЯ, МИСТЕЦТВО та НАУКА. Визначено їхню структуру та дихотомії, які покладено в основу реалізації комічної суперечності у межах кожного з них. Зафіксовано повторювані референти комічного у творах письменника.