Комплексно досліджено соціальну державу як феномен в умовах глобалізації, розкрито її новий зміст в сучасних умовах. Для з'ясування особливостей соціальної держави розкрито сутність правового виміру глобалізації як явища, яке істотно впливає на неї. На основі широкої емпіричної бази, яка охоплює міжнародно-правові акти, нормативні акти і судову практику національного і наднаціонального рівня, визначено соціальну державу як аспект розуміння держави, заснованої на верховенстві права (соціальна правова держава), в якій публічна влада разом із інститутами громадянського суспільства бере на себе відповідальність за соціальне благополуччя шляхом перерозподілу суспільного продукту дня реалізації соціальних програм із метою гарантування гідності кожній людині. Соціальна держава є принципом (цінністю) сучасної держави, який втілюється в функціонуючих інститутах, практиці та відзначається, зокрема, тим, що взаємодіє з іншими базовими принципами конституційного ладу (принципом демократії та принципом правової держави) та здійснюється через конституціоналізацію соціальних прав, поряд з громадянськими і політичними правами, однак, може загалом обмежитися останніми. Наведено розуміння прав людини як безпосередньо діючого права і як єдиної системи, в якій соціальні права є тісно пов'язаними з громадянськими і політичними, незважаючи на специфіку свого здійснення та захисту. Досліджено теоретичні підходи та судову практику щодо соціальних прав людини в рамках романо-германської та англо-саксонської системи. Проаналізовано позиції, які випливають із практики Європейського суду з прав людини. Хоча первинний зміст Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. не містив положень щодо соціальних прав, однак, уже Перший протокол до Конвенції (1952 р.) у статті 2 закріпив "право на освіту". Як показала наступна практика, ЄСПЛ активно здійснював захист соціальних прав, пов'язуючи їх із низкою інших прав, визначених розділом 1 Конвенції. Досліджено правові гарантії захисту соціальних прав у державах Центральної Європи на прикладі Угорщини, Словацької Республіки та України.