Висвітлено та теоретично обгрунтовано естрадно-джазовий напрям світового баянно-акордеонного мистецтва ХХ-початку XXI століть. Систематизовано уявлення про розвиток баянно-акордеонного мистецтва. Виокремлено естрадно-джазовий напрям (як сукупність композиторського та виконавського доробку), і визначено історичні етапи його розвитку. Запропоновано матрицю аналізу естрадно-джазової композиції та апробовано на матеріалі творчості А. Білошицького, А. Ван Дамма, В. Власова, Р. Вюртнера, A. Гайденка, Р. Гальяно, В. Новікова, В. Грідіна, Г. Дейро, Є. Дербенка, B. Зубицького, Ф. Марокко, Б. Мирончука, Я. Олексіва, В. Подгорного, A. П'яццолли, А. Сташевського, А. Фоссена. Естрадність в новій якості стає основою діяльності багатьох сучасних колективів і формує естрадний (або естрадно-джазовий) стиль, прикладом чого слугує творчість Е. Аханова, А. Ван Дамма, Р. Гальяно, Г. Дейро, В. Зубицького, Ф. Марокко, Б. Мирончука, В. Мурзи, B. Подгорного, А. П'яццолли, О. Склярова, дуету "Каданс", квартету "Лабіринт", квартету "Мурза", квартету "Vesela Banda", квінтету "Мозаїка".