Вперше в українському релігієзнавстві здійснено комплексне дослідження в галузі релігійної геронтології. Розглянуто проблеми духовного життя особистості на етапі геронтогенезу, проаналізовано фактори прогресування релігійної свідомості в літньому віці та головні риси реструктуризації релігійності старіючих людей. Здійснено типологічне дослідження релігійно-історичних моделей старості, виокремлено універсальні та варіативні характеристики релігійного-етичного ідеалу пізнього віку, проаналізовано гендерні аспекти релігійної рефлексії старості, з'ясовано історичні витоки та релігійно-світоглядне обгрунтування утримання недієздатних літніх осіб. Досліджено первісні моделі осмислення пізнього віку, міфологічні архетипи старості, розкрито світоглядно-релігійні причини архаїчного геронтоциду. З'ясовано зміст концепту "старість" у слов'янських народних віруваннях, окреслено традиції української етнопедагогіки та громадського догляду за людьм и похилого віку. Описано різноманіття релігійних моделей останнього періоду земного життя людини в етнічних релігіях: давньоєгипетських віруваннях, зороастризмі, індуїзмі, даосизмі, конфуціанстві, синтоїзмі та іудаїзмі. Проаналізовано характер осмислення старості у світових релігіях - буддизмі, ісламі та християнстві. Описано сучасні трансформації традиційних моделей старості в світовій та українській культурах. Обгрунтовано, що релігійний світогляд спрощує проблему вибору способу життя в пізньому віці, оскільки кожне віровчення містить історичний досвід осмислення старості та смерті. Виявлено головні тенденції сучасної геронтософської рефлексії та богословських адаптацій традиційних образів старості до сьогоденних реалій, роль релігійного світогляду у виборі індивідуальної стратегії старіння. Розкрито зміст, напрямки та перспективи діяльності українських і світових релігійних організацій у справах удосконалення системи опіки над літніми людьми та загальної нейтралізації негативних наслідків демографічного старіння населення.