Здійснено комплексне етико-філософське дослідження ідеї спільного блага в контексті інституціалізації соціальних практик. Систематизовано етико-нормативні концепції моралі, сутнісним складником якої є ідея блага та спільного блага, зокрема. Зазначено, що специфіка спільного блага та його основні характеристики виявляються в послідовному аналізі нормативних програм доброго та гідного життя, що пропонують етика чесноти, етичний консеквенціалізм та деонтологічна етика. Увагу зосереджено на етичних проблемах дій заради спільного блага, що виникають у зв'язку із необхідністю узгоджувати різні моральні вимоги (спільне благо та моральні права; альтруїзм та егоїзм; турбота про себе та про інших; діяння та бездіяльність; спільне благо та "інституційне зло"; захист життя та застосування сили; автономія індивіда та патерналістський примус; власне й суспільне благополуччя). Продемонстровано колізійність реалізації спільного блага в політичній, економічній та соціокультурній практиках. Конкретні етико-прикладні проблеми розглянуто на прикладах функціонування інститутів, покликаних реалізовувати спільне благо (інститути правопорядку та безпеки, пенітенціарна система, економічні підприємства, благодійні організації, культурні інститути, університети). Наголошено, що результати дослідження закладають методологічні засади для подальших досліджень суспільної моралі, соціальних практик і соціальних інститутів крізь призму ідеї спільного блага.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.13

Рубрики:

Влада і моральність. (Розуміння "загального блага", моральний фанатизм, моральний аспект корупції влади та ін.)

Шифр НБУВ: РА442878 Пошук видання у каталогах НБУВ