Здійснено аналіз теоретико-методологічних засад дослідження людського потенціалу в умовах глобалізації, розкрито взаємодію, тотожність та відмінність понять "людський капітал" та "людський потенціал" у контексті сучасних дослідницьких підходів, досліджено методологію розмежування цих понять, яка лежить у площині індивідуального та зовнішнього впливу функціонування ресурсного простору людини, встановлено критеріальну відмінність між категоріями "людський капітал" та "людський потенціал". Здійснено методологічну ідентифікацію сутності глобалізації та її впливу на розвиток людського потенціалу, відповідно до чого виявлено глибинну суперечливість її ідентифікації, наведено складний спектр подій, факторів і тенденцій щодо встановлення нового світового порядку, запровадження нових трендів стосовно інституціоналізації та деінституціоналізації у різних сферах суспільного життя. Ідентифіковано глобалізацію як інструментарій реалізації еталонної політики певної сукупності держав, які відстоюють своє право на домінування у новій геополітичній конструкції глобального світу. Досліджено особливості реалізації людського потенціалу в умовах глобалізації як об’єкта наукового аналізу, на основі чого встановлено, що управління людським потенціалом в умовах глобалізації потребує особливих механізмів управління ним з урахуванням новітніх цивілізаційних викликів.