На основі значної кількості джерел, зокрема на багатих польових матеріалах автора з Полісся, Волині, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття, уперше в українській етнології комплексно охарактеризовано демонологічних персонажів, що входять до категорії “домашніх духів”. Зауважено, що на теренах України це антропоморфний домовик чи “домашній чорт”, також “домашня змія”, ласиця. Назви, вигляд, час і місце прояву, функції, уподобання та інші ознаки домашніх духів розглянуто у широкому загальноукраїнському, а почасти й у загальнослов’янському контексті. Простежено зв’язок віри у домашніх духів з так званим “культом померлих”.