Розглянуто художню прозу англійських письменників ХХ ст. - Джойса і Честертона та використання єпіфанії як одиного з елементів поетики художнього твору. Показано, що єпіфанія є однією з складових частин католицької релігії, і вперше трактується як елемент поетики в прозі Джойса. Їі риси можна простежити також в оповіданнях іншого письменника, пов'язаного з католицизмом - Честертона. Підкреслено, що в художніх творах Джойса та Честертона єпіфанія є сюжетно-композиційним центром, яка поглиблює психологізм головних героїв та впливає на розвиток часу художнього твору.

Наведено основні концепції походження культу Партенос та їі храму у Херсонесі Таврійському. На підставі стислого розгляду нових досліджень піддано сумніву твердження, що головний полісний храм Партенос з кінця V - IV ст. до н.е. по 325 р. н.е. мав назву Парфенон (Партенон).

Розкрито феномен австрійської малої прози, специфіку їі рецептивної та генологічної парадигм у контексті німецькомовного літературного процесу. Уперше в українському літературознавстві на контекстуальному фоні розглянуто особливості поетики австрійської малої прози XX ст. у типологічних зрізах і зіставленнях з німецькою малою прозою аналізованого періоду, а звідси - і такі складники дослідження, як рецептивна естетика та генологічна парадигма. Аналіз історико-літературного матеріалу увібрав широке коло праць австрійських, німецьких, швейцарських, українських, польських, російських, словацьких, чеських, болгарських, угорських літературознавців. На основі детального розгляду дослідницького масиву, що містить розгалужений комплекс актуальних питань для словесної науки на новітньому етапі її розвитку, розроблено авторську концепцію інтерпретації художніх зразків малої епічної форми австрійських письменників (К. Е. Францоз, А. Шніцлер, Г. Гофманнсталь, Р. М. Рільке, Ф. Кафка, Р. Музіль, Й. Рот, І. Айхінгер, І. Бахманн, Т. Бернгард, А. Зєлінскі, П. Гандке, Е. Фітцбауер, М. Ган, Г. Кунер).

Розглянуто математичну модель комплексного радіолокаційного зображення цілі з кінцевою кількістю яскравих точок. Відмінність цієї моделі від існуючих, що визначає її новизну, полягає в тому, що вона дозволяє урахувати амплітудно-фазові трансформації комплексної обвідної зондувального сигналу у разі відбиття від цілі зі складною геометричною формою в азимутально-дальнісній площині. Вперше розроблено метод формування радіолокаційних портретів цілей на підставі алгоритму адаптивної обробки сигналів. Відмінність цього методу від існуючих, що визначає його новизну, полягає в тому, що для формування радіолокаційних портретів цілей паралельно з радіолокаційним каналом передавач - ціль - приймач включено канал передавач - адаптивний фільтр - приймач, що дозволяє в межах одного періоду зондування формувати радіолокаційні портрети цілей для їх розпізнавання та забезпечить когерентність міжперіодної обробки сигналів. Удосконалено математичну модель формування комплексної перехідної характеристики цілі зі складною геометричною формою поверхні. Відмінність цієї моделі від існуючих, що визначає їі новизну, полягає в тому, що вона дозволяє врахувати не тільки кількість і розташування елементарних відбивачів поверхні цілі, а і їх конфігурацію в межах кінцевого набору елементів простої геометричної форми.

Досліджено творчість М. Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному літературному контексті, синхронному та діахронному. Розкрито два взаємовизначальні фактори в його прозі, що знаходяться у модерністському каноні, зокрема, концепти, образи та мотиви, базові для суб'єктивної онтології письменника (з їі антропологізмом і метафізичністю), і пошуки нової комунікації (вербалізація станів мовчання персонажів і ситуацій тиші, звернення до взаємодії літератури з суміжними мистецтвами: музикою, малярством, скульптурою). Наведено інтерпретацію явища дисоціації складників особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло), висвітлено особливості зв'язку людини з Трансцендентом і функціонування концепту долі, осмислено трактування феномену смерті, викладено вплив авторської онтології на поетику простору.

Висвітлено актуальні питання політики держави щодо підтримки та розвитку традиційної культури, перспективи її збереження та розвитку як складової культурної самобутності і ствердження ідентичності, становлення громадянського суспільства в Україні, дослідження нематеріальної культурної спадщини. Акцентовано увагу на сучасному стані та загрозах, збереженні, інструментах їі охорони та популяризації, а також збереженні та популяризації традиційної культури кримських татар, караїмів України, формальної й неформальної мистецької освіти як складової розвитку художньої культури та передачі традиційних знань і навичок в сфері культурології, етнології, філології, педагогіки України та інших країн. Розглянуто психологічні аспекти діяльності керівника хорового колективу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*725.111.46 + Е0*440.173.5

Рубрики:

Біологія людини

Загальна біологія

Шифр НБУВ: РА429781 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - розкрити роль та місце України у Другій світовій війні, з'ясувати внесок українського народу в перемогу Об'єднаних націй над блоком держав Осі, показати обставини, за яких республіка стала співзасновницею ООН, окреслити основні стратегії і траєкторії виходу з війни та подолання її наслідків. Методологія дослідження заснована на широкій номенклатурі міждисциплінарних методів пізнання (зокрема історії, політології, міжнародного права, воєнної антропології), завдяки яким здійснено реконструкцію подій, пов'язаних з історичною долею народу України в період Другої світової війни. На підставі різноманітних джерел і напрацювань фахівців обгрунтовано значний внесок українців у перемогу над нацизмом та фашизмом, що було офіційно визнано провідними членами антигітлерівської коаліції. Завдяки поглибленим підрахункам установлено нові показники, що ілюструють кількість мешканців республіки, мобілізованих і призваних на службу до радянських збройних сил упродовж 1939 - 1945 рр. Висновки: територія УРСР стала одним із найбільших театрів воєнних дій Другої світової війни. Це визначило масштаби залучення їі людських, сировинних, промислових, енергетичних ресурсів усіма воюючими сторонами, гуманітарних і матеріальних втрат, збитків, заподіяних галузям економіки та соціальній сфері, характер окупаційних режимів. Воєнна доба актуалізувала різноманітні аспекти українського чинника в подіях Другої світової. Перебіг бойових дій, евакуаційні заходи радянської влади, грабіжницька політика німецьких і румунських окупантів спричинили економічне виснаження республіки та її депопуляцію. Внесок народу України в перемогу над нацизмом, фашизмом і мілітаризмом, досягнуту у співдії з Об'єднаними націями, було визнано провідними державами світу. Незважаючи на дипломатичну гру із "завищеними ставками", яку вів Й. Сталін у рамках "великої трійки", участь УРСР як суб'єкта міжнародного права у заснуванні ООН слід трактувати як легітимаційний вимір визнання внеску нашого народу в наближення перемоги, а також як акт історичної справедливості. Окреслюючи суспільно-політичні, економічні, соціокультурні, гуманітарні наслідки війни для українців, слід наголосити, що на останньому її етапі та в повоєнний період Кремль не відмовився від репресій як інструменту внутрішньої політики й мілітаризації економіки за рахунок соціальної сфери.