Розглянуто найбільш значущі теоретичні та практичні питання щодо договірного регулювання відносин подружжя й обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства у даній сфері. Досліджено співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя. Розкрито значення договору подружжя як засобу індивідуального правового регулювання. Показано місце договорів подружжя у загальній системі договорів та розроблено їх класифікацію. Досліджено питання відносин подружжя як об'єкта правового впливу. Визначено межі здійснення договірного регулювання майнових відносин подружжя. Встановлено особливості об'єктів, що входять до складу майна подружжя. Обгрунтовано зміст, істотні умови, порядок укладання та виконання договорів подружжя, спрямованих на встановлення і зміну правового режиму майна подружжя, розглянуто наслідки їх порушення. Встановлено порядок користування майном. Проаналізовано правову сутність поняття "утримання" ("аліменти"), наведено характеристику договорів подружжя щодо надання або припинення утримання. Вперше здійснено теоретичний аналіз принципу свободи договору у процесі регулювання майнових відносин подружжя. Проведено комплексне дослідження договорів у сімейному праві, виявлено їх особливості. Розроблено рекомендації щодо удосконалення та застосування новітнього сімейного законодавства.

Досліджено історико-правові аспекти формування інституту аліментних зобов'язань батьків і дітей та основні доктрини цивільного та сімейного права. Встановлено, що позитивне регулювання цих відносин залежить від економічних та соціальних змін в суспільстві. Визначено механізм регулювання відносин щодо надання утримання батьками та дітьми на засадах рівності прав дітей, збереження обов'язку з утримання та виховання дітей в разі розірвання шлюбу, імперативності обов'язку з надання аліментів нужденим та непрацездатним, періодичності та забезпеченості сплати аліментів, розширення прав учасників сімейних відносин, допустимості договірної сплати аліментів на дитину, визначення розмірів та строків виплати, відмови від фіксованих часток, що підлягають стягненню за рахунок аліментів, запровадження договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно тощо. Розкрито суть та основні риси аліментного зобов'язання, співвідношення між поняттями "аліментне зобов'язання" та "аліменти", особливості аліментування в інших країнах, його функціональне призначення, сучасні тенденції розвитку та забезпечення виконання, правову природу договору про сплату аліментів, особливості його укладання та виконання, переваги та недоліки, специфіку примусу до виконання аліментного зобов'язання, уточнено момент виникнення аліментного зобов'язання. Доведено доцільність диференційованого підходу до визначення розміру стягуваних аліментів з врахуванням принципу справедливості та інтересів дітей. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, запропоновано проекти змін та доповнень.

Висвітлено питання правового регулюання та порядок стягнення аліментів. Наведено інформацію щодо розміру аліментів, відстрочки, розстрочки, звільнення від їх сплати, умови та порядок відрахування. Розглянуто порядок стягнення аліментів за кордоном, здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, відповідальність за ухилення від їх сплати. Подано відомості про договір між батьками про сплату аліментів на дитину та припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Значну увагу приділено призначенню тимчасової державної допомоги.

Наведено результати комплексного наукового дослідження інституту аліментних зобов'язань через призму цивілістичного процесу. Досліджено історико-правові корені формування інституту даних зобов'язань. Розкрито сутність та основні риси аліментного зобов'язання, співвідношення між поняттями "аліменти" та "утримання", процедуру добровільного (нотаріального) та примусового (судового) виконання, правову природу аліментного договору, особливості його укладення та виконання, переваги та недоліки, специфіку примусу до виконання аліментного зобов'язання. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та сформовано проекти змін і доповнень.

Обгрунтовано положення про те, що ефективність протидії ухиленням від сплати аліментів на утримання дітей та коштів на утримання батьків може бути суттєво підвищено за рахунок доповнення традиційної діяльності та співпраці органів прокуратури, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, представників громадськості, Державної виконавчої служби, соціальних груп та окремих громадян.

Висвітлено особливості розгляду справ про встановлення та стягнення аліментів за Цивільним процесуальним кодексом Української Радянської Соціалістичної Республіки 1963 р. Розглянуто ознаки аліментних правовідносин, які породжують виникнення процесуальних особливостей розгляду цієї категорії справ. Описаний суб'єктний склад аліментних справ. Досліджено теоретичні проблеми визначення позивачів в аліментних справах і порядок залучення третіх осіб до розгляду справи в суді, а також порядок визначення підсудності справ про аліменти. На основі дослідження норм матеріального права наведено вичерпний перелік обставин, що слугували підставою для суду звільнити боржника від сплати аліментів. Встановлено, що радянське законодавство передбачало дві форми сплати аліментів - у відсотковому відношенні від доходу та у твердій грошовій формі, а також описано підстави зміни форм оплати. Право на утримання повною мірою реалізується на стадії виконання судового рішення. Обговорено порядок здійснення контролю за аліментними боржниками та порядок роботи осіб, відповідальних за перерахунок аліментів отримувачу. Увагу приділено процесуальним гарантіям стягувачів аліментів, які забезпечували своєчасність реалізації права на утримання. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР 1963 р., зокрема, передбачав такі гарантії, як встановлення скорочених термінів розгляду справ і виконання рішення, підвищення граничного розміру стягнення із доходів боржника, можливість встановлення тимчасового утримання тощо. Ефективність виконання судових рішень про стягнення аліментів залежала від передбаченої в законодавстві відповідальності. Проаналізовано норми права, які передбачали адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо сплати аліментів. Описано практику Верховного суду СРСР, яка деталізувала та розширювала застосування норм радянського процесуального законодавства.

Мета статті - визначення та окреслення підстави для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи пізнання, за допомогою яких автор спробував з'ясувати критерії до визначення підстави для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Виявлено та передбачено необхідність у конкретизації та нормативного закріплення підстави для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Запропоновано осмислити обсяг обов'язку батьків щодо утримання дітей до їх повноліття для подальшого повного розуміння порушення такого обов'язку як підстави для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Поставлено на обговорення тезис про можливість визначення підстави для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на практичному прикладі.

Зазначено, що дисертація є першим комплексним загальнотеоретичним дослідженням правового режиму припинення права на аліменти набуттям дитиною майна як особливого стану з врегулювання правовідносин задоволення майнових інтересів дитини у договірний спосіб. Зауважено, що розгляд проблем припинення права на аліменти набуттям дитиною майна протікає під призмою загальнотеоретичного аспекту, що комплексно, структурно й ефективно вдосконалює методологічний апарат і механізм правового регулювання при досягненні мети та виконання завдань сімейного права, адже дослідження проведене із стиковим поєднанням сімейного права з цивільним та адміністративним правом. Визначено основні характеристики майнових інтересів дитини, юридичної конструкції інституту припинення права на аліменти, розкрито особливості концепції режиму припинення такого права та набуття майна у власність дитиною з загальнотеоретичної точки зору. Визначено специфіку нерухомого майна, його статус і оборотоздатність як предмета майбутнього договору в порядку ст. 190 СК України. Детально розглянуто суть та структуру зобов’язальних правовідносин в порядку ст. 190 СК України, умови договору, його характеристику, процедуру укладення та розірвання (визнання недійсним).