Дисертацію присвячено дослідженню кілерної активності лейкоцитів периферичної крові хворих на мієломну хворобу (МХ) та хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) в динаміці пухлинного прогресу, а також в умовах сучасної цистатичної терапії. Знайдено закономірності динаміки цитотоксичної активності лімфоцитів та нейтрофілів в залежності від стадії лейкозного процесу, виявлено несприятливе прогностичне значення низьких показників кілерної активності лімфоїдної популяції лейкоцитів крові хворих на МХ та ХЛЛ. Знайдено особливості змін функціонування природних та антитілозалежних кілерних клітин на фоні інфекційних і геморагічних ускладнень захворювань. Дослідженнями in vivo та in vitro показано різнонаправлений характер дії цитостатичних препаратів на кілерну активність лейкоцитів периферичної крові хворих на МХ та ХЛЛ.

Проаналізовано результати робіт, виконаних в галузі інтерферонології за останні 20 років, які базуються на запропонованих принципово нових біотехнологіях виготовлення природних alpha- та gamma-інтерферонів (ІФНів). "Ноу-хау" цих технологій полягає у використанні нетрадиційної сировини (селезінка замість крові) для приготування суспензії імуноцитів - продуцентів препаратів, введенні етапу "коіндукції" при виготовленні ІФНів alpha-типу, застосуванні бактерійних лектинів апатогенних бацил як індукторів gamma-інтерфероногенезу. Показано, що in vitro і in vivo обидва типи препаратів в кілька разів підвищують як поглинальну, так і бактерицидну активність фагоцитів (моноцитів та нейтрофілів) периферійної крові свиней та ВРХ, в 3-5 разів збільшують антитілогенез у тварин після їх імунізації колібактеріозною вакциною. Доведено, що імуномодулююча здатність gamma-ІФНів значно (у 3 - 5 разів) вища, ніж така alpha-ІФНів. В неочищених препаратах ІФНів виявлені фракції, які мають антибактеріальну та антитоксичну дію широкого спектра специфічності. Ці препарати були ефективними при профілактиці та лікуванні не тільки вірусних, але й бактеріальних інфекцій тварин - трансмісивного гастроентериту свиней, парагрипу телят, колібактеріозу поросят та телят тощо, а також сприяли підвищенню продуктивності тварин на 20 - 35 %.

Наведено результати клініко-імунологічних досліджень, які проведені у 185 дітей з хронічним холециститом. Спеціальну основну групу склали 103 дитини з хронічним холециститом, загострення якого мали зв'язок з ГРІ. Встановлені маркери ризику повторних загострень хронічного холециститу, рецидиви якого мали зв'язок з ГРІ на основі зниження активності антитілозалежної клітинної цитотоксичності лімфоцитів, порушення кисневозалежного метаболізму нейтрофілів крові. Діти з хронічним холециститом, рецидиви якого мали зв'язок з ГРІ і у яких показники активності АЗКЦЛ крові були нижчі 24-55% їх кілерної активності, отримували лаферон по 10 тис. МО на кг/маси в/м N5.

Просторовий розподіл та переважна орієнтація молекул білків у моношарі досліджена з застосуванням кінетики поверхневого плазмонного резонансу (ППР) та мікроскопії атомних сил (МАС) підчас адсорбції фібриногену людини на поверхню золота. У роботі проведена серія специфічних імунних реакцій щоб проаналізувати адсорбційно-конформаційний стан плівок фібриногену. Отримані результати демонструють прямий зв'язок кінетичних параметрів реакції антиген-антитіло з конформацією фібриногену на межі розподілу. Застосування МАС і ППР аналізів дало можливість визначити одно-, двох- та трьох молекулярні структурні сполуки фібриногену на межі розподілу. Адсорбція фібриногену на поверхню полікристалічного золота - це складний процес, що містить: розгортання, стимульоване поверхнею, само-збирання та адсорбцію, які відбуваються конкурентно у часі. Цей результат підтверджує перспективу запропонованого підходу у біосенсорній техніці для визначення просторового розподілу та біофункціональних властивостей специфічних білків, які адсорбуються з біологічних рідин.

Раніше було встановлено, що антиплазміногенове моноклональне антитіло IV-1c (IV-1c), яке має здатність до індукції каталітичної активності у плазміногені (Пг), не є каталітичним та не має амідолітичної, протеолітичної або естеразної активності. Його епітоп розташовано у Val709-Glu718 В-ланцюгу плазміну. Для активації Пг IV-1c необхідна взаємодія останнього із протеазним доменом Пг антигенною ділянкою та з лізин-зв'язуючими ділянками Пг за участю С-кінцевих лізинів gamma-ланцюга IV-1c. У роботі досліджено вплив концентрації компонентів на швидкість появи каталітичної активності у Glu-Пг - IV-1c комплексі з метою деталізації процесу активації Glu-Пг IV-1c. Встановлено, що IV-1c за концентрацій, більших за концентрацію Glu-Пг, інгібує реакцію активації завдяки, як припускається, зростанню концентрації С-кінцевих лізинів gamma-ланцюга.

Розроблено біоафінний сенсор, який базується на поверхневому плазмонному резонансі з золотим покриттям в якості трансдьюсера. Сенсор, що запропоновано, використовується для контролю взаємодії антигену з антитілом. З метою модифікації поверхні трансдьюсера було сформовано два типи молекулярних ансамблів меркаптанів. Показано, що розроблений нами біоафінний сенсор дозволяє виявляти мінімальні (біля 1 мкг/мл) концентрації антитіл до міоглобіну з серця людини, який був попередньо іммобілізований на чутливій поверхні. Відмічено особливості динаміки білкових взаємодій: час, необхідний для утворення зв'язку між біоспецифічними компонентами не перебільшував 5 хв; після розриву специфічного зв'язку можливо отримувати сигнал знову (у кожному з послідуючих 7-9 циклів взаємодії антигену з антитілом). Одержані результати дозволяють запропонувати поверхневий плазмонний резонанс для оцінки рівня міоглобіну в біологічних рідинах.

Проведено порівняльне дослідження зв'язування мічених флуоресцеїнізотіоціанатом IgG1 та IgG2 Fс gamma-рецепторами лімфоцитів і антитілозалежної клітиноопосередкованої цитотоксичності за короткочасного культивування (до 180 хв) в інкубаційному середовищі при 37 °С. Флуоресцентним методом визначено, що за 30 хв експерименту зв'язуюча здатність Fс gamma-рецепторів зменшується, а після 180 хв - збільшується та перевершує таку до інкубації лімфоцитів. Статистично вірогідної різниці у зв'язуванні з лімфоцитами Ig1 та Ig2 не встановлено. Водночас заслуговує на увагу, що характер змін імуноглобулінів (залежно від тривалості інкубації) у зв'язуванні з лімфоцитами такий самий, як і антитілозалежної клітиноопосередкованої цитотоксичності.

Антиплазминогеновое моноклональное антитело IV-1c (IV-1c), антигенная детерминанта которого локализована в Val709 - Gly718-участке протеазного домена плазминогена (Пг), способно индуцировать каталитическую активность в плазминогеновой составляющей комплекса Пг - IV-1c. Амидазная активность в комплексе Пг - IV-1c появляется после 2-часового лаг-периода. Lys-Пг активируется IV-1c с большей скоростью, чем с Glu-Пг. IV-1c угнетает реакцию образования Пг-стрептокиназного эквимолярного комплекса, ингибируя его полностью, если молярное соотношение Пг : IV-1c составляет 2 : 1. При постоянной концентрации Glu-Пг увеличение концентрации IV-1c до эквимолярной Пг сопровождается увеличением скорости активации последнего. При концентрациях IV-1c, превышающих таковую Glu-Пг, наблюдается резкое снижение скорости активации Пг. В то же время Glu-Пг при больших концентрациях, чем IV-1c, не ингибирует активацию Пг в комплексе с IV-1c. Зависимость скорости активации Glu-Пг от содержания в реакционной среде комплекса Glu-Пг - IV-1c имеет колоколообразную форму с оптимумом около 500 нМ.

Электрофоретический анализ компонентов комплекса в ходе реакции активации (на протяжении 6 ч) при концентрации Glu-Пг - IV-1c, равной 100 нМ, не выявил плазмина или Lys-Пг. При концентрации комплекса Glu-Пг - IV-1c 680 нМ уже в начальный период реакции активации наблюдается образование Lys-Пг и плазмина. Предложена кинетическая модель и рассмотрен молекулярный механизм реакции активации Пг в комплексе Пг - IV-1c.

Обговорюється статистична модель, яка описує зв'язування антитіло-антиген. Вважається, що дві макромолекули можуть поєднуватись через набір відносно слабих зв'язків (чи груп скорельованих зв'язків), що відкриваються та закриваються статистично. Ця модель використовується для попереднього аналізу експериментів, виконаних в Інституті біофізики Університету Йогана Кеплера. У цих експериментах дві молекули приводились у контакт, використовуючи атомної сили мікроскоп, а потім прикладалася певна залежна від часу сила до зв'язку і вимірювався розподіл часів, необхідних для повного розділення молекул. Ця характеристика розраховується з використанням запропонованої моделі; знайдено її залежність від модельних параметрів (вільних енергій зв'язування, числа груп скорельованих елементарних зв'язків, залежності вільної енергії зв'язування від сили).

Розглядаються особливості імунітету та морфологія крові при нормальному перебігу вагітності і вагітності, що ускладнена залізодефіцитною анемією (ЗДА); застосування голкорефлексотерапії у комплексному лікуванні ЗДА вагітних. На відміну від здорових вагітних, у вагітних з ЗДА виявлені: більш виражена гіпореактивність клітинного імунітету, ознаки патології в співвідношенні регуляторних Т-клітинних субпопуляцій та перебігу клітинно-імунних реакцій. На фоні імунодефіциту В-системи розвивається порушення співвідношення основних класів імуноглобулінів та регуляції в системі антиген-антитіло. Запропонована патогенетична концепція ЗДА вагітних як клініко-імунопатологічного стану-гемогестозу вагітних. Включення голкорефлексотерапії у комплексне лікування ЗДА вагітних підвищує імунологічну реактивність, нормалізуючи патологічні відхилення як у клітинній, так і гуморальній ланках імунітету, покращує гемопоетичні фактори периферичної крові хворих, поліпшує клінічний перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду.

Дисертація присвячена вивченню особливостей клініко-гемодинамічних проявів та змін імунного статусу підлітків з диспластичною кардіопатією. Виділені клінічні варіанти перебігу диспластичної кардіопатії. Доведено, що поєднання малих структурних аномалій серця з порушенням ритму, безліччю аномалій інших органів та систем сприяє більш важкому перебігу кардіопатій, розвитку гемодинамічних порушень. Встановлено, що недостатнє вегетативне забезпечення діяльності серцево-судинної системи у цих підлітків визначає велику частоту колаптоїдних реакцій та сприяє зниженню толерантності до фізичного навантаження. Доведено, що у підлітків з диспластичною кардіопатією існують передумови щодо формування запальних та аутоімунних ускладнень, які визначаються особливостями імунологічного реагування та антитілоутворення. На основі клінічних, гемодинамічних та імунологічних показників виділено прогностично несприятливої групи щодо розвитку бактеріальних ускладнень й ускладнень за рахунок розвитку аутоімунних процесів. Визначено підходи їх профілактики та реабілітації. Підліткам із загрозою розвитку септичних і бактеріальних ускладнень при інтеркурентних захворюваннях рекомендується проведення антибактеріальної терапії, а підліткам із груп ризику розвитку аутоімунних ускладнень необхідно обмежити введення білкових препаратів, вакцин, сироваток, інших алергенів, а при необхідності - призначення імунокоректорів.

Вивчено особливості імунної відповіді проти міозинів, виділених із міокарда передсердь і шлуночків серця, у хворих із дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП) і пацієнтів із кардіоміопатією ішемічного генезу. Доведено, що в усіх сироватках, що вивчалися, виявляються високі титри антитіл проти міозину, виділеного з міокарда передсердь, однак імунореактивність кардіальних шлуночкових міозинів більше характерна для хворих із ДКМП. Серед хворих із ДКМП частіше виявляються антитіло-позитивні хворі з високими титрами антитіл до шлуночкових міозинів, виділених із нормального серця і серця хворого з ДКМП.

  Скачати повний текст

Обследовано 82 донора крови, из них 63 иммунизированных стафилококковым анатоксином. У всех доноров определяли группу крови АВО(Н), группу секреторства Se - se и содержание антистафилококковых антител (анти-alpha-стафилолизина). Установлено, что усиление антителопродукции проявляется у доноров группы крови A(II) - секреторов. Можно предположить, что выделение в слюну группоспецифического вещества А, имеющего структурно-подобные элементы со стафилококком, способствует усилению образования антител против стафилококка. Механизм такой специфической стимуляции остается неизвестным и требует дальнейшего изучения.

Встановлено, що реалізація тіолопрівних механізмів у реакції взаємодії імуноглобулінів сироватки крові з моноспецифічними сироватками відбувається за рахунок модифікаційних змін вмісту білкових SH- і SS-груп. Ці показники свідчать про характер неспецифічних змін структурно-конформаційного стану білкових молекул в реакції "антиген-антитіло".

Досліджено вміст імуноглобулінпродукуючих лімфоцитів у мигдаликах хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт та рівень імуноглобулінів класів M, G, A у лізатах клітин мигдаликів під час локальної неспецифічної (магнітне поле низької частоти) та специфічної (IRS-19) стимуляції та без неї. Встановлено: у значної частини хворих даної категорії посилюється антитілосинтез у мигдаликах, особливо виражений у процесі сумісної локальної стимуляції, що розглянуто як наявність вираженого "залишкового імунофункціонального резерву" в мигдаликах за декомпенсованої форми хронічного тонзиліту та може слугувати діагностичним тестом для визначення стратегії лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.325.5

Рубрики:

Антитіла (імунні тіла)

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено органи, тканини та клітини імунної системи мишей лінії CBA і C57BL. Значну увагу приділено генетичним аспектам системи комплементу, гібридизації соматичних клітин з метою одержання моноклональних антитіл, реакції відтворення алогенного трансплантанта, генетичному контролю гіперчутливості сповільненого типу тощо. Досліджено групи крові сільськогосподарських тварин, виявлено міжлінійні відмінності антитілогенезу на рівні антитілоутворювальних клітин.

Ключ. слова: Bacillus subtilis, антисклеромний пробіотик, імунотропна дія
Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.251

Рубрики:

Bacillus

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для випробувань використано природні gamma-ІФН свиней та ВРХ; одна доза gamma-суїферону містила 1000 МО, gamma-бовіферону - 2000 МО. Проведено три серії дослідів - визначення in vivo поглинальної активності фагоцитів (моноцитів та нейтрофілів), їх бактерицидної здатності (на новонароджених поросятах і телятах, тваринах 2-місячного віку та поросних свиноматках і тільних коровах) та антитілогенезу після імунізації тварин колібактеріозною вакциною. Встановлено, що gamma-ІФН значною мірою (як правило, в декілька разів) підвищує поглинальну активність фагоцитів, особливо моноцитів у новонароджених тварин. Паралельно зростала бактерицидна активність фагоцитів (особливо моноцитів у новонароджених тварин) - їх функціональний резерв у дослідних тварин був значно вищим (у 2 - 3 рази), ніж у контролі. Під час імунізації колібактеріозною вакциною з додатковою обробкою гомологічним gamma-ІФН зареєстровано підвищення антитілогенезу в 3 - 4 разу порівнянні з контролем.