Проанализированы научно-популярные издания и академические дисциплины киноведения как факторы, способствующие становлению артхаусного кинематографа в качестве социокультурного феномена и осмыслению процессов зарождения социальных интеракций, направленных на выполнение артхаусным кинематографом функций средства массовой коммуникации и социального института. По результатам поискового исследования предлагается к рассмотрению новое осмысление факторов социальной институционализации "арт-синема", одними из которых являются научно-популярные издания и научная дисциплина киноведение.

Популяризация современного артхаусного кинематографа и возрастающий к нему интерес различных социальных групп определяют актуальность артхауса в области социологических исследований. Именно это направление кинематографа затрагивает наиболее острые социокультурные трансформации современного общества, параллельно способствуя установлению новых социальных интеракций, формированию моделей поведения и ценностных установок аудитории. Актуальность социокультурного исследования феномена артхаусного кинематографа предопределяет необходимость разработки понятийного аппарата, который сможет служить инструментарием дальнейшего теоретического исследования. Проведен терминологическый анализ исследований социокультурного феномена артхаусного кинематографа. Предложены варианты детерминации таких основных понятий как арт-синема, арт-хаус, независимый кинематограф.

Представлено результати соціологічного дослідження артхаусного кінематографу в контексті соціокультурного підходу. Окреслено дві концепції, які визначають теоретичні межі понять соціологічного дослідження кінематографу: наративну та інституціональну, на підставі чого запропоновано авторський варіант інтерпретації співвідношення іноземної та вітчизняної термінології. Розкрито та порівняно структурно-функціональні особливості інституту артхаусного та мейнстримівського кінематографів. Визначено відмінності між артхаусом та мейнстримом в ієрархії соціальних ролей персоналу, у дистриб'юторських моделях, наборі матеріальних атрибутів експонентних мереж та у використанні можливостей науково-критичного кінодискурсу. Висунуто твердження щодо латентних функцій артхаусу та мейнстриму: латентною названо функцію омасовлення, яку виконує мейнстрим, у той час як прихованою функцією артхаусу названо статусотворчу. Проаналізовано артхаусний кінематограф у категоріях соціокультурного підходу. Арт-сінема розглянуто як практику дозвілля та споживання культурного продукту, а артхаусний фільм - як засіб існування та трансляції нормативно-ціннісного змісту. Запропоновано авторську схему пояснення затребуваності різних кінематографічних напрямів. Ця схема охоплює індивідуальні, інституціональні та соціокультурні фактори. Виявлено основну тематику артхаусних фільмів, що вийшли на екрани українських кінотеатрів за останні 5 років. Артхаусні фільми концептуалізовано як художній продукт, який є екранним відображенням соціальної девіації. Складено та порівняно соціальні портрети глядацької аудиторії артхаусу та мейнстриму. Виявлено основні відмінності між соціальними портретами досліджуваних категорій глядачів, які простежуються як на прикладі соціально-демографічних характеристик, так і показників, що фіксують особливості культурного споживання.