Розглянуто жанрово-стильові модифікації сучасної української новели. Значну увагу приділено міфологізмам поезії Празької школи, хорватському новоісторичному роману та постмодерністській традиції, есеїстичній прозі У.Самчука, архетипним темам в "Украденому щасті" І.Франка, а також проблемі "двоїстості" у Ф.Достоєвського і романістів "Південної школи".

Автор осмислює літературний твір як феноменалізацію креативного архетипу та архетипу Світової Гори, а також показує структурну спільність сакральних споруд та творів літератури.

Висвітлено проблеми позаіндивідуального, надособистісного буття людських спільнот, архетипової детермінації української та російської психокультур. Запропоновано оригінальну авторську концепцію щодо поширення нині в Україні та Росії різноманітних масових форм психопатологічної поведінки, пов'язаної з двома головними чинниками: політичним насильством (невідповідністю визначеного шляху глибинній природі соціуму) та негативним впливом візантинізму на психосоціальні конструкти.

Архитектурное творчество рассмотрено как вид эстетической деятельности, синтезирующий разные виды искусства. Его пространственный язык, уходящий к архетипам, служит неким "метаязыком", реализующим этот синтез и выражающим Универсум.

Архитектурная композиция рассмотрена как синтезирующая все виды искусств с учетом архетипической природы человека и его мифопоэтических представлений о мире. Проведен сопоставительный анализ концепций и конкретных произведений, разных видов искусства (литературы, музыки, киноискусства) и архитектуры, а также произведений разных эпох (античности, средневековья, итальянского возрождения, нового времени). Раскрывается метаязык, однозначный для искусства и архитектуры, который отражает мифопоэтическую основу восприятия человека. Пространственная основа архитектурной композиции соотнесена с пространственной моделью мира, с мифологическим универсумом, что позволяет раскрыть новые грани в эстетической целостности архитектуры.

Представлена авторская концепция публичной библиотеки, рассмотренная в историческом, теоретическом, коммуникативном, профессиональном и образовательном аспектах. Детально проанализирована деятельность В.М.Пилецкого. Значительное внимание уделено миссии библиотекаря в демократическом обществе, культурно-психологическому потенциалу и ведущим архетипам, роли библиотекаря в информационном обществе, а также использованию Интернет-технологий.

Представлены статьи студентов и аспирантов Харьковской государственной академии культуры, отражающие собственную интерпретацию истории культуры, ее стилей. Исследуется вопрос о развитии философии и культуры в концепции Карла Ясперса, архетипы и символы К.Г.Юнга. Рассматривается культура декаданса во Франции рубежа ХІХ-ХХ вв., в частности, проблема корреляции философии и искусства в этот период. Описывается наскальное искусство Африки, эволюция архитектурного облика Святогорской обители. Анализируются аллегории и метафоры в сонетах Шекспира, тема безумия в творчестве Ф.Достоевского и др.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Обращено внимание на значение классификационной деятельности для научных исследований и практики. Сделана попытка охарактеризовать особенности ее эволюции в Украине на примере переломов таза. Замена классификационных критериев обусловлена совершенствованием представлений о сущности анализируемой патологии. В качестве последнего этапа построения классификации переломов таза рассмотрено использование критерия "стабильности-нестабильности" перелома. Лучшим примером этого является классификация АО, которая широко известна за рубежом и спорадически используется в Украине. Она рекомендована как архетип, для научной деятельности с целью дальнейшего совершенствования.

Рассмотрены проблемы социально-экономического и общественно-политического положения женщин в условиях переходного периода украинского общества. Большинство женщин в Украине и других постсоветских государствах практически утратили социальные гарантии и не имеют надлежащей социальной защиты, а также реальных возможностей для самореализации в переходный период к рыночной экономике. Детально проанализированы занятость женщин в негуманных условиях труда как фактор, препятствующий развитию и реализации предпринимательского потенциала, а также проблема преодоления патриархальных стереотипов восточнославянского сознания в контексте влияния матриархальных архетипов государственности. Особое внимание уделено социальной роли женского предпринимательства, развитие которого способствует достижению равноправия в экономической сфере, более полной реализации женщинами своих социально-экономических прав человека, расширению возможной экономической самостоятельности.

Відродження культури пов'язано з питаннями "пам'яті" та "забуття", що переплітаються й утворюють складну єдність. Є минуле "вчорашнє", що назавжди пройшло, але є минуле "нетлінне", що продовжує жити в сучасному як відблиск вічності - у часі. Культура не може жити, дихати, зростати, не звертаючись до "вічно сущного минулого". Це звертання - до коренів життя, основ, до вищих смислів і архетипів, без "пам'ятування" яких культура приречена до самознищення.

Робота присвячена еволюції художньої семантики сучасного історико-літературного процесу, природі і зміні стильових моделей. На матеріалі української еміграційної лірики 1945-1990 рр. простежується втілення універсалій художньої свідомості (категорій часу, простору, причинності та інших), ментальних та етнічних архетипів, аналізується явище семіозису та його головних компонентів - знакових засобів, десигнатів та інтерпретант. Автор уперше вводить в обіг матеріали варшавських архівів Дмитра Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А.Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

Осмислено іманентну креативну логіку літературного процесу як аспект онтологічних культуротворчих відношень у ході дослідження реалій, репрезентованих українською, російською та західноєвропейськими літературами, хронологічно локалізованих у ряді історичних періодів - від середньовіччя до сучасності - та конститутивних для різних планів літературогенези: актуалізації міфопоетичних свідомісних архетипів, рефлексії категоріальної семантики жанру, рецепції філософських та ідеологічних концепцій, інтертекстуалізації та формування поетики літературного твору. Висвітлено функціональність християнізації світогляду в жанрогенезі української та російської легенди. Визначено особливості рефлективного аспекту жанроутворення у західноєвропейських літературах Відродження. Охарактеризовано чинники культурного феномену "зламу століть" та своєрідність його літературної складової. Виявлено жанрові модифікації російського нарису кінця ХІХ ст. Досліджено формотворчу продуктивність міфопоетичного мислення в сучасному соціокультурному контексті. Проаналізовано генеровані літературною рефлексією ХХ ст. концепції постмодернізму. Наведено поетологічний план вивчення літературних творів на основі досліджень рецепції ряду міфологем, принципів та складових образотворення, особливостей часопросторової організації та інтертекстуальності у зразках української та російської літератур ХІХ та ХХ ст.

Розглянуто міфоритуальний сценарій створення пісенної моделі світу, топоси та формули у функціональній двоєдиності поетичного канону. Основну увагу приділено бінарній полярності, семантичним координатам і кодам міфоритуальної метасхеми у мотивах ліричної пісні, множинності символічних формул долі у фольклорі, рефлексам архетипів свідомості у культурному концепті "доля", реміфологізації та ритуалізації у пісні, а також упорядкуванню мікрокосмосу людини у словесному вимірі. Детально проаналізовано генетичні витоки фольклорної поетики та універсальну мову символів еросу в народній пісні. Охарактеризовано взаємоперетини протилежних структур у процесі народження індивідуального в популярній любовній пісні.

Розглянуто проблеми сугестивної лінгвістики та міфопоетики. Проаналізовано міфологічну роль і сугестивні функції жіночих образів телепрограми "СВ - шоу". Встановлено високий ступінь сугестивності телетексту передачі. Визначено, що в жанрі телетексту відбувається актуалізація категоріального архетипу матріархічності.

Архитектура от ансамбля до города рассмотрена как система "среда-человек", в которой среда архетипически предстает целостным, художественно организованным миром. Особое внимание уделено мифопоэтике как способу взаимодействия среды и человека. При этом мифопоэтический код характеризуется как основа метаязыка в теории композиции архитектуры и искусства.

Исследуются взгляды на архитектуру ведущих теоретиков: Анциферова Н.П., Брунова В.Н., Иконникова А.В., Антонова В.Л., Пучкова А.А., Линч К., чьи концепции отразили мифопоэтический аспект архитектуры. Предполагается, что в основе видения мира лежит "мифопоэтическая модель", основанная на пространственных и временных архетипах. Эти архетипы, образно выявленные в мифологии, влияют на мировосприятие человека и в итоге определяют его оценку архитектурных пространств.

Рассмотрены значение поэтического текста в вокально-исполнительной деятельности как вида художественного творчества, современный драматургический персонаж в речевом исполнении, дефиниция глагола в специальной литературе. Освещены структурно-семантические и функциональные особенности словосочетаний со значением обвинения в современном английском языке, кельтские архетипы в ономастике и топонимике, идеи и образы Нового Завета в мировой литературе. Охарактеризованы поэтическое слово А.С.Пушкина и Т.Г.Шевченко в интерпретации Л.А.Булаховского, рецепция идей О.Шпенглера в творчестве А.Платонова, духовный мир русского крестьянства в русской литературе ХІХ в., особенности структурной организации романа У.Фолкнера "Деревушка", искусство комического слова в повестях М.А.Булгакова.

Основна увага зосереджується на ранньому етапі українського модернізму, що припадає на межу ХІХ-ХХ ст. Присутність міфу аналізується на рівнях філософії, поетики, реінтерпретації архетипів. Представлено часові горизонталі та семантичні вертикалі модерного міфотворення - від премодерну і функції пізнання до влади ілюзорно-утопічних тенденцій. Висвітлюється міфологічний аспект у творчості Лесі Українки. Автор спробував поширити проекцію міфологізму від початку ХХ ст. до його середини, зокрема, до міфопоетики 1920-30-х, враховуючи непослідовність модерністичного дискурсу, при цьому увага акцентується на прикметних виявах літературного міфологізму на різних рівнях.

Проаналізовано психологічні механізми соціалізації підростаючого покоління, а також формування його політичної культури у контексті реформування освіти. Розглянуто психологічні аспекти політичної ідентифікації, архетипи візантійського менталітету, типологію організаційних структур у суспільстві та проблеми методологічної кризи у психології. Висвітлено соціально-психологічні параметри емпіричного дослідження політичної влади, а також питання психологічної детермінації взаємин особистості та держави.