Дисертацію присвячено дослідженню художньої прози відомого російського письменника, журналіста і критика 1-ої половини ХІХ століття О.І.Сенковського. В ній розглянуто фантастичну прозу письменника, а також його фейлетони, сатиричні повісті та романи з елементами моралізаторства. Аналізуються особливості, які виділяють прозу Сенковського із російської белетристики 1-ої половини ХІХ століття. Зроблено спробу дати класифікацію його прозових текстів, висвітлено особливості розміщення в них образів, їх ідейно-тематичний зміст, своєрідність архітектоніки.

Проаналізовано західноукраїнську культуру, літературу 30-х років ХХ ст. Висвітлено поширеність явищ національної ідентичності, творення та розповсюдження ідеології, телеології та риторики національної самототожності всіх семантичних структурах - від масової свідомості (формування галицького культурно-психологічного феномену) до літератури. Досліджено космологічні й етноохоронні жанри львівського літературного дискурсу 30-х років ХХ ст. - історичну белетристику, "сільську" та жіночу прозу, поезію. Наведено методи дослідження - нові літературознавчі теорії. Досліджено культурологічний та психологічний феномен Галичини: семний та символічний виміри. Розкрито історіософську концепцію минулого.

Наведено результати наукових досліджень з питань поезії, белетристики, драматургії, публіцистики відомої громадської діячки О.Пчілки, а також відомої української поетеси Лесі Українки, зокрема, поетичного циклу "Сім струн", драматичної поеми "Одержима", драми-феєрії "Лісова пісня".

Приведены результаты научных исследований по вопросам поэзии, беллетристики, драматургии, публицистике известной общественной деятельницы Е.Пчелки, а также известной украинской поэтессы Леси Украинки, в частности, поэтического цикла "Семь струн", драматической поэмы "Одержимая", драмы-феерии "Лесная песня".

Проаналізовано генезу й естетичну природу художньої белетристики М. Старицького, влив на неї світової романістики та класичної української літератури. З'ясовано образну систему твору на рівні її ідейно-тематичного навантаження, архітектоніки, внутрішньої композиції, мовно-стильових особливостей. Конкретизовано фольклорні, історіографічні джерела образу Івана Кармелюка. Визначено реалістичні та новоромантичні способи моделювання дійсності, характер історичного конфлікту роману, його художню реалізацію крізь виміри жанру твору.

Висвітлено художню специфіку белетристики для дітей, комунікативні аспекти дитячої книги. Описано функцію антропонімів у дитячій літературі. Проаналізовано соціокультурну роль літературної казки. Розглянуто питання рецепції української народної казки в болгарській дитячій літературі.

Освещены художественная специфика беллетристики для детей, коммуникативные аспекты детской книги. Описана функция антропонимов в детской литературе. Проанализирована социокультурная роль литературной сказки. Рассмотрены вопросы рецепции украинской народной сказки в болгарской детской литературе.

Розкрито визначальні етапи осмислення та аналізу вітчизняною літературознавчою думкою історичної белетристики. Показано, що процес літературного відображення історії має певні традиції, у яких визначились дві тенденції: історико-художня та художньо-історична. Визначено, що типовими ознаками сучасної історичної прози є необароковість, розширення часових подійних меж і психологізм. Простежено, як позиція автора-оповідача та історика, схованого за лаштунками тексту, вводить читача у знайомий, проте незнаний світ минулого.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(7СОЕ=Ук)-4 + Ш5(Ук=7СОЕ)-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано внесок видатного вітчизняного вченого М.Максимовича (1804 - 1873 рр.) в дослідження українського письменства Х - ХVІІІ ст., зокрема визначної памятки "Слова про Ігорів похід". Наведено результати досліджень вченого про історію книгодрукування в Україні, панегіричне віршування в національній літературі XVII - XVIII ст., українську історичну белетристику зазначеного періоду.

Проанализирован вклад известного отечественного учёного М.Максимовича (1804 - 1873 гг.) в исследования украинского письменства X - XVIII ст., в частности известной памятки "Слова об Игоревом походе". Приведены результаты исследования учёного об истории книгопечатания в Украине, пенегирическое стихоповествование в национальной литературе XVII - XVIII ст., украинская историческая беллетристика указанного периода.

Визначено ідейно-естетичні й історіософські засади історичної белетристики І.Филипчака, проаналізовано поетику його повістей у контексті традицій історичного жанру. З'ясовано жанрову приналежність творів, розглянуто співвідношення історичної "правди" та тенденцій у таких аспектах, як історична ментальність, стереотипи, проблема "свого - чужого", образ давнього суспільства та держави, проаналізовано форми викладу та позиції наратора. Удосконалено концепцію героя, уточнено часопросторові характеристики, розглянуто особливості сюжету й інші складові композиції історичних повістей письменника.

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрової системи ранньої прози М.Горького 1890-х рр. у зіставленні з традиціями реалізму та романтизму та з "високою" модерністською літературою, а також белетристикою кінця XIX - початку XX ст. Установлено, що твори письменника являють собою "нову" літературу, свідомо орієнтовану на найширшу аудиторію. Зауважено, що з творчістю модерністів твори письменника зближуються завдяки його прагненню до переоцінки цінностей, відображення філософської проблематики, взаємопов'язаної з осмисленням типу сильної особистості, співвіднесеної з ніцшеанською "надлюдиною", а також наявність певних характерних рис поетики символізму, а саме: міфопоетичності образів, мета- та інтертекстуальності; важливої ролі образів-символів і мотивів, імпресіоністичності та синестетичності художньої мови. За результатами дослідження виявлено певні риси масової літератури, зокрема, тиражування прийомів і конструкцій, своєрідну "серійність", явну риторичність, схематичність окремих творів.

Осмислено специфіку художнього світу романів популярної російської письменниці 1870 - 1890 рр. С.І.Смирнової-Сазонової, художню, публіцистичну та мемуарну спадщину якої на сучасний період належно не оцінено науковцями. Художній світ романів С.І.Смирнової ("Вогник", "Сіль землі", "Попечитель навчального округу", "Сила характеру", "Біля пристані") досліджено шляхом послідовного аналізу його складових: художньої характерології, просторово-часового континууму, наративного дискурсу. Показано новаторство С.І.Смирнової щодо розробки традиційних для белетристики 1870-х рр. типів - "нової людини" та емансипованої жінки. Встановлено зв'язок романного хронотопу з авторською концепцією особистості та сучасності, проаналізовано специфіку функціонування суб'єктів нарації (оповідача, розповідача). Визначено функції іронії як стильової домінанти романів письменниці.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто та систематизовано політичні, організаційні, інтелектуальні, особистісні чинники процесу розвитку української науки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано, що формування інституту української науки як цілісного спеціалізованого комплексу засад, корпоративних норм та інституцій, елементами якого є кафедри, університетські лекційні курси та наукові семінари, мало лінійно-поступовий характер. Доведено наявність взаємозалежності між статутними реформами у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), суспільно-політичними акціями стосовно перетворення його на Академію наук і епізодами піднесення боротьби за відкриття українського національного університету у Львові. Відокремлено політизацію діяльності НТШ та схематичне трактування Українського наукового товариства (УНТ) як культурологічного утворення. Висвітлено засоби підтримки інституціонального розмежування науки з позанауковими сферами інтелектуальної національно спрямованої діяльності, зокрема, журналістикою, белетристикою, педагогікою. Доведено, що іманентною метою українського наукового руху було порушення монополії інонаціональних пізнавальних практик й інтерпретацій у аспекті українознавчої тематики та наявності предметно-дисциплінарних змін у галузі українства від регіонально-краєзнавчого до інтегрально-національного формату.

Описано емотивну функцію антропонімів австралійських поетичних творів. Проаналізовано жанрову "взаємопов'язаність" документалістики з белетристикою в художній прозі російської, української, польської та англійської літератур. Розкрито загальні аспекти відповідності освітньої лексики англійської та української мов. Описано графічні особливості запозичень-арготизмів у французькій мові, семантико-структурні особливості складних слів і словосполучень в англійській мові, семіотичну типологію словесних образів-символів у американській поезії ХХ ст. Наведено структурно-семантичну характеристику фразеологічних одиниць з тео- і міфонімним компонентами. Визначено конотативну складову у семантиці однослівних ідіом. Розглянуто питання функціонування трансформованих прецедентних феноменів у франкомовному медіа-дискурсі.

Описана эмотивная функция антропонимов австралийских поэтических произведений. Проанализирована жанровая "взаимосвязанность" документалистики с беллетристикой в художественной прозе русской, украинской, польской и английской литератур. Раскрыты общие аспекты соответственности образовательной лексики английского и украинского языков. Описаны графические особенности заимствований-арготизмов в французском языке, семантико-структурные особенности сложных слов и словосочетаний в английском языке, семиотическая типология словесных образов-символов в американской поэзии ХХ ст. Приведена структурно-семантическая характеристика фразеологических единиц с тео- и мифонимным компонентами. Определена конотативная составная в семантике однословных идиом. Рассмотрены вопросы функционирования трансформированных прецедентных феноменов в франкоязычном медиа-дискурсе.

Досліджено проблеми кореляції наукового та художнього пізнання в українській літературі XX ст. на дохристиянську тематику. На підставі системного аналізу запропоновано класифікацію творів праісторичної тематики, вказано на пізнавальні та виховні можливості прози цього спрямування, актуальність її вивчення. Визначено схему розгляду поетики науково-популярної прози Д.Гуменної та В.Шевчука. Доведено дієвість використання власне літературознавчих і фахових методик для аналізу історико-археологічного, фольклорно-міфологічного та лінгвістичного компонентів творів. Встановлено специфіку української художньої белетристики щодо дохристиянськіх часів. Доведено, що пафос і часопростір прози Д.Гуменної стосовно дописемної епохи мають проукраїнську спрямованість; художнє осмислення наукових знань відбувається через прийоми стилізації та рефлексії; персонажі уособлюють загальні тенденції розвитку прадавнього суспільства. Визначено способи поєднання наукового та художнього пізнання в історико-художніх, художньо-історичних і художньо-документальних романах І.Білика стосовно писемних дохристиянських епох, акцентовано на проявах національного в характеристиці образів його творів.

Розглянуто методологічні засади, методику та моделі діалогічного вивчення української літератури, її інтегрування у загальноєвропейську культуру. Проведено діалогічний аналіз художнього тексту. Проаналізовано прозу О.Стороженка, художньо-дидактичну поезію М.Підгірянки. Особливу увагу приділено діалогам національно-соціально-визвольних рухів в Україні та їх фольклорним та літературним версіям (від доби Руїни до кінця XVIII ст.), фольклору та літератури на матеріалах періодичних видань першої половини ХІХ ст. Висвітлено діалогічно-фольклорні особливості белетристики В.Наріжного, О.Сомова, А.Погорільського. Визначено гендерну складову шкільного діалогічного прочитання художнього твору.

Рассмотрены методологические основы, методика и модели диалогического изучения украинской литературы, ее интегрирование в общеевропейскую культуру. Проведен диалогический анализ художественного текста. Проанализирована проза А.Стороженко, художественно-дидактическая поэзия М.Подгорянки. Особое внимание уделено диалогам национально-социально-освободительных движений в Украине и их фольклорным и литературным версиям (с периода Руин до конца XVIII в.), фольклора и литературы на материалах периодических изданий первой половины ХІХ в. Освещены диалогически-фольклорные особенности беллетристики В.Нарожного, О.Сомова, А.Погорельского. Определена гендерная слагаемая школьного диалогического прочтения художественного произведения.

Наведено результати дослідження прози М. Гоголя у контексті української російськомовної белетристики. Досліджено поетичні принципи в оповідній структурі твору "Миргород". Розглянуто проблему контексту й особливості поетики незакінченого роману М. Гоголя "Гетьман", вивчено пародійний модус "Мертвих душ" ("Повість про капітана Копійкіна"). Проаналізовано мотив наркотичного трансу у творах письменника у контексті еволюції романтичного культу фантазії. Досліджено проблему інтертекстуального діалогу, пов'язану з інтерпретацією гоголівського "Ревізора" у 1920 - 1930-х рр., показано особливості вираження письменником давньої української традиції сміху. Розглянуто питання функціональності предметного світу у другому томі "Мертвих душ". Визначено жанрові особливості "Авторської сповіді" М. Гоголя. Проаналізовано "гоголівський код" у романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита". Досліджено епістолярій письменника 1836 - 1839 рр. Наведено список авторефератів дисертацій, присвячених творчості М. Гоголя (2006 - 2007 рр.), а також бібліографію творів письменника та літератури про нього, виданих у Росії й Україні у даний період.

Изложены результаты исследования прозы Н. Гоголя в контексте украинской русскоязычной беллетристики. Рассмотрены поэтические принципы в повествовательной структуре произведения "Миргород". Исследована проблема контекста и особенности поэтики незавершенного романа Н. Гоголя "Гетман", изучен пародийный модус "Мертвых душ" ("Повесть о капитане Копейкине"). Проанализирован мотив наркотического транса в произведениях писателя в контексте эволюции романтического культа фантазии. Исследована проблема интертекстуального диалога, связанная с интерпретацией гоголевского "Ревизора" в 1920 - 1930-х гг., показаны особенности выражения писателем давней украинской традиции смеха. Рассмотрены вопросы функциональности предметного мира во втором томе "Мертвых душ". Определены жанровые особенности "Авторской повести" Н. Гоголя. Проанализирован "гоголевский код" в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита". Исследован эпистолярий писателя 1836 - 1839 гг. Изложен список авторефератов диссертаций, посвященых творчеству М. Гоголя (2006 - 2007), а также библиография произведений писателя и литературы о нем, изданные в Россие и Украине в данный период.

Визначено жанрово-типологічні особливості мемуарного жанру щоденника у літературному процесі другої половини XX - початку XXI ст., виявлено його модифікаційні зміни. Вперше предметом спеціального дослідження обрано публіцистичні та белетристичні елементи, досліджено їх взаємозв'язок у структурі щоденника, розкрито його жанрову неоднорідність. Осмислено філософські засади й образно-символічну систему щоденників українських письменників на межі тисячоліть. Проаналізовано зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця XX - початку XXI ст. На підставі результатів наукового дослідження зроблено висновок про повноцінне функціонування у літературному процесі трьох модифікацій щоденника: фактографічного (О.Гончара, О.Забужко, Р.Іваничука, Ю.Луцького, В.Стуса, Л.Танюка, Г.Тютюнника), белетризованого (В.Медведя, К.Москальця, П.Сороки) та белетристичного (щоденник-містифікація П.Сороки, щоденникова форма у творах С.Андрухович, Н.Мориквас, Т.Прохаська), зроблено їх компаративний аналіз. Розглянуто специфіку вираження авторської свідомості в текстах відповідно до трьох модифікацій щоденника, виокремлено основні тенденції розвитку даного мемуарного жанру.

Висвітлено есхатологічні мотиви в сучасній українській поезії, реалізацію міфотворчої моделі ініціації у дитячій прозі Я.Стельмаха, джерела концепції прози шістдесятників ХХ ст. Розглянуто питання рецепції особистості в ранніх літературних портретах І.Франка. Визначено своєрідність історичної белетристики В.Шевчука у контексті інтерпретаційних моделей, історіософський контекст лірики М.Вінграновського.

Освещены эсхатологические мотивы в современной украинской поэзии, реализация мифотворческой модели инициации в детской прозе Я.Стельмаха, источники концепции прозы шестидесятников ХХ ст. Рассмотрены вопросы рецепции личности в ранних литературных портретах И.Франка. Освещены своеобразие исторической беллетристики В.Шевчука в контексте интерпретационных моделей, историософский контекст лирики Н.Винграновского.

Досліджено поетику жанрово-композиційної специфіки романного триптиха Р.Іваничука "Вогненні стовпи" у контексті жанрової системи історичної прози митця. Висвітлено історичні умови становлення та розвитку творчості історичного белетриста у типологічному аспекті прози II половини XX ст. Визначено способи організації образної системи твору. Установлено його місце у стилетворчій структурі історичної белетристики Р.Іваничука. Значну увагу приділено особливостям жанрових моделей історичного роману, а саме: легенди, притчі, реквієму, які є складовими романного триптиха. З'ясовано значення авторських жанрових визначень у смисловому навантаженні твору. Розглянуто мистецьку реалізацію історичного конфлікту роману у створенні антитетичних моделей художніх світів, а саме: українського та "совєтського".